Сливы сорт угорка фото: Лучшие сорта слив венгерки

Содержание

Сорта слив: фото, название, описание, происхождение

Сорта слив: фото, название, описание, происхождение. Слива хорошо растет на легкой питательной почве с достаточным содержанием извести, плохо — на чистой тяжелой глине. На одном участке надо высаживать не менее 3 сортов сливы, тогда будет обеспечено перекрестное опыление и высокий урожай. Посадку слив лучше проводить весной. 

Слива не получила широкого распространения в Нечерноземной зоне из-за невысокой зимостойкости и склонности к повреждению грибными болезнями. Однако дачники стараются выращивать ее на своих участках. Плоды сливы содержат калий, который играет важную роль в обмене веществ в организме человека, обеспечивая, например, нормальную работу сердца.

 

Важную роль в выведении зимостойких сортов сыграла слива Уссурийская. Размножают эту культуру прививкой,  отводками, делением куста. В последнее время хорошие результаты дает способ размножения сливы зелеными черенками с применением ростовых веществ, искусственного тумана, пленочных укрытий.

Известно более 2000 сортов слив. В Нечерноземной зоне районированы 35 сортов летнего и осеннего срока созревания, среди них:

 

Сорт сливы Анна Шпет


Сорт западноевропейского происхождения. В условиях юга морозоустойчив; на штамбе и основных ветвях ожогов не наблюдается, но в Астраханской, Воронежской и Курской областях сильно страдает от морозов.

Хорошо переносит засуху в степных районах Кубани. Сорт самоплодный, но в посадках с сортами-опылителями (Венгерка домашняя и Итальянская, Персиковая и Ренклод Альтана) не дает высоких урожаев.

Плодоношение начинается на 5-6-й год. Деревья долговечные, быстрорастущие, с высокой густой кроной округло-пирамидальной формы, кора на штамбе и основных ветвях серого цвета.

Сорт устойчив к грибным болезням и вредителям. Урожай, собираемый с 20-летних деревьев, достигает почти 200 кг.

Созревание в сентябре, недружное. Плоды хорошо держатся на дереве. Повреждение плодовой гнилью наблюдается лишь во влажные годы. Плоды округлой и округло-яйцевидной формы, красновато-фиолетовые, с множеством хорошо заметных подкожных точек ржавого цвета, масса плодов – от 40 до 45 г. Кожица грубая, с сизоватым восковым налетом, легко отделяется от плодов. Мякоть зеленовато-желтая, плотная, несколько волокнистая, сравнительно хорошего вкуса – ароматная, сочная, умеренно кислая и высокосахаристая. Косточка средняя, сверху округленная, легко отделяется от мякоти. Плоды пригодны для употребления в свежем виде и переработки, а также для сушки и замораживания.

Сорт районирован в Астраханской и Ростовской областях, Ставропольском и Краснодарском краях.

Сорт сливы Стенли


Сорт выведен в США. Введен в Госреестр в 1983 г. по Северо-Кавказскому региону. Дерево средней силы роста, с округлой, редкой кроной. Плод обратнояйцевидный, неравнобокий, очень крупный, высота 53 мм, ширина 40 мм, толщина 37 мм, масса 49 г. Основная окраска зеленая, покровная темно-фиолетовая, сплошная, опушение отсутствует. Подкожные точки в среднем количестве, бурой окраски, штрихи отсутствуют. Восковой налет густой. Брюшной шов хорошо выражен, не растрескивается. Кожица отделяется с трудом, средней толщины, рыхлой консистенции. Окраска мякоти желтая.

Плоды пригодны для употребления в свежем виде, для сушки и многих видов консервирования. Цветет в средние сроки – в середине апреля. Частично самоплодный. Созревает поздно – в начале сентября. Вступает в плодоношение на 4-5 год. Урожайность высокая и регулярная. Зимостойкость высокая. Засухоустойчивость средняя. Сорт устойчив к полистигмозу, шарке, но недостаточно устойчив к монилиозу.

Сорт Венгерка московская.


Сорт неизвестного происхождения, распространен в Московской области, самоплодный. Ценится за высокую и регулярную урожайность и сравнительно высокие качества плодов.

Если саженцы плодовых деревьев приходится покупать осенью, то рекомендуется выбирать растения без листьев. Если все же на побегах есть листики, их необходимо как можно быстрее удалить, так как они испаряют много влаги и могут привести к обезвоживанию растения, которое в дальнейшем будет плохо приживаться.

Деревья высотой до 2,5–3 м, с округлой раскидистой кроной, поникшими ветвями, образуют много поросли. Зимостойкость хорошая. Порослевые деревья начинают плодоносить на 5-7-й год ежегодно и обильно (25–35 кг со взрослого дерева).

Плоды массой 22–28 г, округло-овальной формы, с ярко выраженным швом, темно-красные, с синевато-фиолетовым налетом.

Мякоть желтая, плотная, сочная, кисло-сладкого приятного вкуса. Кожица толстая, грубоватая, немного горчит. Косточка средней величины, овально-продолговатой формы, хорошо отделяется от мякоти. Созревание плодов дружное, наступает в первой половине сентября.

В лежке плоды хорошо дозревают, при этом становятся более мягкими, кислый вкус почти исчезает. Они пригодны для употребления в свежем виде и широкого используются для переработки на варенье, компоты, а также для сушки.

Существует большое количество сортов слив, отличающих очень хорошими вкусовыми качествами, но для посадки на дачном участке следует предпочесть только районированные сорта, приспособленные к местным климатическим условиям.

Сорт Венгерка пулковская, или Зимовка


Венгерка пулковская, или Зимовка (Покровка, Зимница). Сорт народной селекции. Размножается преимущественно корневыми отпрысками, реже прививкой.

Деревья сильнорослые, с разреженной раскидистой кроной. Ветви длинные, прутьевидные, коленчатые, красновато-коричневые. Привитые деревья вступают в плодоношение на 3-4-й год, порослевые – на 6-7-й.

Урожайность по сравнению с другими местными сортами высокая. Сорт самоплодный, но более высокие урожаи дает в результате опыления сортами Скороспелка красная и Венгерка московская.

Лучше растет и плодоносит на влагоемких, суглинистых и хорошо удобренных почвах. Созревание позднее, во второй половине сентября. Плоды массой 20–25 г, овальной формы, неравнобокие, с ярко выраженным швом, красные, с подкожными пятнами. Мякоть желтоватая, кисло-сладкого вкуса. Косточка овальной формы, отделяется от мякоти.

Пригодны для переработки. Районирован в Ленинградской, Псковской и Новгородской областях.

Сорта Скороплодная


Выведен в Московской области. Рекомендуется для всей Нечерноземной зоны.

Деревья с широкораскидистой среднезагущенной кроной. Обладают хорошей зимостойкостью, устойчивы к грибным болезням. Плодоносят на 2-й год после посадки, обильно и ежегодно.

Плоды созревают во второй половине августа. Они средней величины (масса 20 г), округлые, светло-желтой, ярко-красной окраски, с восковым налетом; мякоть сочная, кисло-сладкая, ароматная, хорошего освежающего десертного вкуса. Плоды используют в свежем виде и для приготовления компотов.

Сорт Венгерка домашняя


Венгерка домашняя, или Венгерка обыкновенная (Венгерка молдавская, Угорка обыкновенная). Сорт старинный, широко распространенный. Деревья сильнорослые, крона округлой или широкопирамидальной формы, с густым ветвлением. Морозостойкость побегов и цветковых почек большая, сорт устойчив к болезням и вредителям. Из-за размножения косточками и корневой порослью имеет много различных клонов, отличающихся по времени созревания, размеру и вкусу плодов.

Сорт самоплодный, а при посадке с такими сортами, как Анна Шпет, Венгерка итальянская и Ренклод Альтана,  дает высокие урожаи. Требователен к плодородию и влажности грунта, на сухих и песчаных почвах наблюдается осыпание плодов. Плодоношение начинается на 5-6-й год.

Созревают плоды почти одновременно в конце августа – начале сентября. Со сбором урожая спешить не следует, так как лучшим вкусом обладают плоды, вызревшие на дереве (они почти не осыпаются).

Урожайность ежегодная и высокая, 25-28-летние деревья дают по 180 кг. Плоды хранятся 15–25 дней, их можно перевозить на дальние расстояния.

Сорт Венгерка ажанская


Сорт западноевропейского происхождения. Частично самоплодный, но наибольшие урожаи дает при опылении сортами Ренклод Альтана и Ренклод зеленый.

Дерево средней величины, широкоокруглой формы, с довольно густой кроной. Листья овальные, чуть вогнутые в виде лодочки, темно-зеленой окраски, с блеском.

Сорт не очень зимостойкий, поэтому лучше растет в наиболее благоприятных почвенных и климатических условиях. В степных районах хорошо растет на богатых пониженных и более влажных почвах.

Плодоношение начинается на 4-5-й год. Плоды созревают почти одновременно, во второй половине августа – начале сентября, не осыпаются. Плодожоркой повреждаются мало, но страдают от миндального семяеда. При частых и сильных осадках в период созревания на плодах появляются трещины, после чего они поражаются грибными болезнями.

Урожайность сравнительно высокая. 12-летние деревья дают до 60 кг плодов. Плоды массой 21 г, обратнояйцевидной формы, с шейкой у основания, красновато-фиолетовой окраски, с ржавыми пятнами и сильным восковым налетом. Кожица тонкая, плотная, отделяющаяся от мякоти в период созревания. Мякоть зеленовато-золотистая, слабоволокнистая, нежная, хорошего вкуса, средней сочности, высокой сохранности, умеренной кислоты. Косточка небольшая, несколько плосковатая, закругленная к верхушке, в большинстве случаев хорошо отделяется от мякоти.

Плоды пригодны для употребления в свежем виде и для переработки, особенно на компоты, маринады, варенье, мармелад, а также для сушки (из них получают чернослив высокого качества). Транспортабельны, хранятся 1–2 недели.

Деревья на садовом участке обычно сажают с северной стороны, чтобы избежать затенения участка, но можно посадить сливу и с восточной стороны (ряды при этом должны идти в направлении с юга на север). В этом случае растения будут больше защищены от северных холодных ветров. Одиночные деревья хорошо растут у южных стен дачных построек, служащих им прикрытием.

Сорт Венгерка обыкновенная


Плод, в зависимости от почвенных условий, средней величины или довольно большой, неправильной яйцевидной или эллипсовидной формы; шов, который пересекает плод по длине, широкий и более или менее глубокий. Кожица легко сдирается, довольно плотная, черно-синяя, в белых точках и нередко  в ржавого цвета пятнышках; вся поверхность плода обволакивается густым слоем матово-фиолетового налета. Мякоть зеленоватая, в желтых прожилках, плотная, довольно сочная, сладкая, с приятной кислотой. Косточка относительно небольшая, с заостренными концами и свободная.

Созревание:плоды поспевают во второй половине сентября.

Дерево хорошей средней силы роста, образует негустую довольно высокую, почти пирамидальную крону, рано вступает в пору плодоношения и в питательной и достаточно свежей почве удивительно щедро родит.

В пору плодоношения сорт вступает на 5-6 год после посадки. Урожайность высокая и почти ежегодная. В приднестровских районах с дерева 13-15-летнего возраста снимают в среднем по 145 кг.

Сорт частично самоплодный. Лучшие опылители — Анна Шпет, Ренклод Альтана, Ренклод зеленый.

Сорт Венгерка Вангейма


Сорт западноевропейского происхождения, самоплодный, засухоустойчивый, но требует хорошо удобренных почв.

Деревья мощные, быстрорастущие, обладают высокой зимостойкостью, крона густая, широкой округлой формы.

Созревание одновременное, в середине августа. Урожайность высокая, 15-20-летние деревья дают до 120 кг плодов.

Плоды средние, неправильно-овальной формы, с некоторой выпуклостью посередине, темно-синего цвета; при полном созревании покрываются густым восковым налетом. Кожица тонкая, плотная, кисловатая, легко снимается с плода. Мякоть темновато-зеленая, плотная, приятного вкуса, средней сочности, сахаристая. Косточка средняя, хорошо отделяется от мякоти.

Плоды пригодны для употребления в свежем виде и для переработки на мармелад и повидло. При сушке дают качественный чернослив, хорошо транспортируются. Сорт районирован в Ростовской области, Краснодарском крае.

Cорт сливы Искра


Деревья среднерослые, молодые – с кроной широкопирамидальной формы, а более взрослые – с округлой. Размножается корневой порослью и окулировкой. Лучшие подвои – сеянцы местных сортов слив.

Плоды массой 15–17 г, округлой яйцевидной формы, темно-красного цвета, с легким восковым налетом (в холодные годы менее окрашены). Мякоть светло-желтая, сочная, кисловато-сладкая. Косточка небольшая, хорошо отделяется от мякоти. Плоды пригодны для употребления в свежем виде и для переработки на варенье и компоты.

Характерная особенность сорта Искра – скороспелость, ежегодная и высокая урожайность. 2-летние деревца начинают плодоносить уже в питомнике, на 2-3-й год после посадки. В последующие годы урожаи возрастают (с 4-летних деревьев собирают по 4–8 кг плодов, с 5-летних – 12–15, с 6-, 7-летних – по 16–20 кг).

Сорт районирован в Московской, Рязанской и Смоленской областях.

Сорт Венгерка донецкая


Родина сорта — Донецкий филиал института садоводства Украинской академии аграрных наук. Черенок сорта Ренклод зелёный был привит на крону дерева Скороспелка красная.

Венгерка Донецкая созревает одной из первых. Урожай можно снимать уже в десятых числах августа. Первое плодоношение — через 4–5 лет после высадки в грунт.

Дерево средне рослое – до 4,5 м. Крона раскидистая, не очень густая. Плодоношение регулярное, но до рекордных показателей Донецкой далеко. Максимум вы снимете 25–30 кг слив. Средняя продолжительность жизни дерева — 17–20 лет. Сорт самоплодный, но наличие рядом других слив повышает урожайность. Подойдут такие сорта, как Итальянская, Анна Шпет, Альтана, ренклод Карбышева.

Венгерке Донецкой требуется подходящий грунт. На слишком сухой и лёгкой песчаной почве завязи регулярно будут осыпаться.

Плоды среднего размера (около 30 г). Кожица тёмно-фиолетовая, с бурым отливом и толстым сплошным слоем налёта. Боковой шов практически незаметен. Мякоть тускло-зеленоватая, оливковая, сочная и сладкая, с лёгкой кислинкой. Те, кто выращивают венгерку Донецкую, отмечают изумительный вкус чернослива и компота из неё. Собранные сливы при комнатной температуре хранятся около трёх недель, хорошо переносят транспортировку.

Сорт Ренклод зеленый


Плод средней величины или довольно большой, неизменной, почти шаровидной формы и пересекается довольно глубокой и широкой бороздкой. Кожица тонкая, желтовато-зеленая, в состоянии полной зрелости темно-желтая, а солнечный бок усеян красными точками; все поле плода подернуто слоем синевато-белого налета. Мякоть зеленовато-желтая, нежная, очень сочная, очень или весьма сладкая. Косточка средней величины, эллипсовидная, более или менее плоская, почти свободная.

Созревание плода в середине августа.

Дерево холодостойкое, развивает сильный рост т образует большую широкую крону. Рано вступает в пору плодоношения, но регулярно и щедро родит только на юге.

В пору плодоношения вступает на 5-6 год после посадки; урожай наращивает быстро. В лесостепной полосе Украины деревья 7-8-летнего возраста приносит по 20-25 кг, а в возрасте 9-10-ти лет — по 40-50 кг плодов.

Сорт самоплодный, но для получения высоких урожаев желательно высаживать с такими сортами, как Анна Шпет, Ренклод Альтана.

Сорт Ренколд Альтана


Оригинатор — Й. Прохазка (Чехия). Он вывел эту отличную сливу из косточки Ренклода большого зеленого.

Плод красивый, отлично окрашенный, большой, иногда крупной, шаровидной формы, несколько притупленный у обоих полюсов; по длине пересекается широкой, но не глубокой бороздкой. Кожица тонкая, но плотная и легко сдирается; она зеленовато- или светло-желтого цвета, но в большей своей части умыта буро-красным румянцем, разрисована такими же прожилками и усеяна желтыми точками. Мякоть душистая, золотисто-желтая, в белых прожилках, плотная, очень сочная, сладкая, с винным привкусом. Косточка относительно небольшая, свободная.

Созревание не дружное, начиная с конца августа и почти до середины сентября.

Дерево образует густую и высокую крону, рано вступает в пору плодоношения, родит регулярно и очень благодарно. дерево любит теплое местоположение и достаточно свежую почву; нуждается в периодических прочистках скоро сгущающейся кроны.

Ренклод Альтана — высококачественный крупноплодный (средний вес плода 40-60 г) десертный сорт среднего срока созревания. Отличается засухоустойчивостью и не плохо переносит засоленность почв. Древесина его очень хрупкая и ломкая.

В пору плодоношения вступает на 4-5 год после посадки. Урожаи наращивает быстро и считается одним , из самых высокоурожайных сортов с плодами десертного качества. 7-8-летние деревья уже дают по 30-40 кг плодов.

Сорт самобесплодный. Лучшие опылители — Ренклод зеленый, Венгерка обыкновенная, Анна Шпет.

Сорт сливы очаковская желтая


Очаковская желтая (Латвийская желтая яичная). Старинный сорт народной селекции. Распространен в Белоруссии, Прибалтийских республиках и прилегающих к ним областях РСФСР.

Сорт зимостойкий. Молодые деревья средних размеров, с узкопирамидальной кроной. Деревья, выращенные из корневых отпрысков, начинают плодоносить на 7—8-й год, привитые — на 3—4-й год. Плодоношение регулярное, но не всегда обильное. Деревья самобесплодны, лучшие опылители — Ренклод Улена, Ренклод зеленый. При хорошем уходе 10-летние деревья могут давать урожай до 40—80 кг с одного дерева. Плоды созревают в конце августа и почти все одновременно, легко осыпаются, в дождливую погоду растрескиваются. Плоды средней величины, округло-яйцевидной формы, ярко- или желтовато-зеленой окраски, прозрачные, с очень сочной, нежной, ароматной, сладкой мякотью. Употребляют как в свежем виде, так и на переработку.

Сорт сливы Персиковая


Сорт западноевропейского происхождения. Деревья среднерослые, требовательны к плодородию и влажности почв. Крона округлой или обратнопирамидальной формы. Побеги серовато-коричневого цвета, толстые, в особо суровые зимы повреждаются морозами.

Плодоносят на букетных веточках. Лучшие сорта  опылители – Венгерка ажанская и домашняя, Ренклод.

При покупке саженцев сливы рекомендуется обращать внимание на состояние корневой системы. У сильного саженца должна быть развитая мочка корней, длина их не должна быть меньше 35–40 см. Сливовые деревца с наростами и наплывами на коре брать не рекомендуется.

Сорт сливы Альтана


Вступает в плодоношение на 5-6-й год, но урожаи нерегулярные. Урожай, получаемый с 15-20-летних деревьев, – до 50 кг. Созревание в основном одновременное в конце июля – начале августа. Осыпание плодов незначительное.

Плоды очень красивые, округлой, слегка приплюснутой формы, красноватые или бурые, с мелкими белыми точками, покрыты светло-голубым восковым налетом, достигают массы 46 г. Кожица толстая. Мякоть плотная, желтая, хорошего вкуса, ароматная. Косточка округло-овальной формы, от мякоти отделяется. Плоды пригодны и для употребления в свежем виде, и для переработки.

Сорт Память Тимирязева


Сорт получен от скрещивания сортов Виктория и Скороспелка красная.

Размножается порослью и прививкой (лучший привой – на сеянцы сорта Скороспелка красная). Деревья сильнорослые, с округло-раскидистой кроной. Древесинаи плодовые почки средней зимостойкости. По степени выносливости сорт почти не уступает Скороспелке красной.

В пору плодоношения вступает рано – на 3-4-й год.

Плодоносит на букетных веточках и однолетнем приросте. Созревание плодов дружное, в первой половине сентября, почти без осыпания. В холодные годы плоды созревают с большим опозданием.

Сливы яйцевидной формы, желтоватые, с красивым красным румянцем, их масса – 20–25 г. Мякоть желтая, средней плотности, сочная, ароматная, сладкая, с небольшой кислотой, приятная на вкус. Косточка среднего размера, от мякоти отделяется хорошо. Плоды пригодны как для употребления в свежем виде, так и для переработки на варенье и компоты. Сорт районирован в Московской, Рязанской, Тульской и других областях.

Следует выбирать саженец, толщина штамба которого не менее 2–2,5 см.

Сорт сливы Виктория


Старинный западноевропейский сорт. Перспективен для Прибалтийских республик и Белоруссии.

Деревья крупные, с широкой округлой кроной. Зимостойкость удовлетворительная. Сорт частично самоплодный. Плодоносить начинает на 3—4-й год, регулярно и обильно. Плоды созревают в конце августа. Они крупные, массой 40—45 г, овально-округлой или яйцевидной формы, красновато-желтой, с солнечной стороны — от светло-фиолетовой до темно-красной окраски, с густым синеватым налетом; мякоть светло-янтарной окраски, сочная, нежная, хорошего сладкого вкуса. Используют в свежем виде, а также для приготовления варенья и компотов.

Сорт сливы Рекорд


Сорт перспективный, получен от скрещивания западноевропейского сорта Пердригон и сорта Скороспелка красная. Сорт зимостойкий, высокоурожайный и скороспелый.

Начинает плодоносить на 3-4-й год, созревание дружное, в конце августа.

Плоды м ассой около 35 г, удлиненно-овальной формы, синие, с сильным восковым налетом. Мякоть желтовато-зеленая, нежная, плотная, сочная, кисло-сладкая, хорошего качества. Косточка крупная, яйцевидной формы, хорошо отделяется от мякоти. Сорт районирован в Московской и Рязанской областях.

Сорт сливы Голливуд


Слива среднего срока созревания, 2-я декада августа. Плод овальный-круглый, одномерный, средний, массой 35 г, основная окраска фиолетово-красная, покровная темно-красная, мраморовидная. Кожица нежная, опушение с сильным восковым налетом, с плода снимается легко. Вершина плода округлая, слабовдавленная, основание с углублением, брюш­ной шов мелкий, выделяющийся. Мякоть желтая с розовым оттенком, консис­тенция мякоти нежная, тающая, суховатая, окраска полости одноцветная с мякотью, сок бесцветный.

Привлекательность плодов – 4,5 балла, оценка вкуса 4,0-4,3 балла. Мякоть сладкая,  аро­мат слабый. Химический состав кожицы и мякоти: содержание сухих веществ – 18,6%, свободных кислот – 1,8%, сахаров – 9,0%, аскорбиновой кислоты – 15 мг/100г. Отрыв плодоножки от плода легкий, транспортабельность хорошая. Хозяйственное назначение – столовый, производственная оценка сорта 5 баллов, использование сорта – компоты, сухофрукты.

Дерево среднерастущее, крона раскидистая, пониклая, редкая, облиственность средняя, побеги прямые, голые, темно-красные, кора на штамбе и основных сучьях гладкая, серая, листовая пластинка плоская, вогну­тая, гладкая, красная. Возраст вступления в плодоношение привитых деревьев с года роста привоя в питомнике – на 5 год. Долговечность деревьев средняя. Лучшие опылители – Мирная, Ренклод колхозный.

Визуальная оценка урожая 140-148 ц/га, плодоношение не редко периодичное. Урожайность с дерева 23,5 кг. Засухоус­тойчивость высокая.

Почвы предпочтительны влагоемкие и воздухопроницаемые суглинки с нейтральной реакцией среды, уровень грунтовых вод должен быть не выше 1,5-2 м.  Достоинства сорта: зимостойкость, урожайность, вкусовые качества, размер и внешний вид плодов.

В диком виде слива не встречается. Произошла она в результате естественной гибридизации алычи и терна на Кавказе. Здесь же с глубокой древности введена в культуру. В Средней Азии и Европе,  куда распространилась культурная слива,  возделывается уже более 2 тысяч лет. Сейчас возделывается почти по всему свету.

Уход за растениями сводится к рыхлению приствольных кругов, удобрению посадок, поливу, формированию кроны и борьбе с вредителями и болезнями. О чем мы обязательно напишем на сайте. Подписывайтесь на новые публикации и будете в теме в месте с сайтом  Дача своими руками. 

Видео: наиболее известные сорта сливы 


опис з фото, сорти, відгуки, посадка і вирощування

Угорка — різновид сливи, що об’єднала сорти зі схожими характеристиками. Багато садівники впевнені, угорка — найчудовіша зливу на світлі. Вона витривала, смачна, урожайна, а головне, тільки з плодів цієї групи роблять цінний продукт — чорнослив.

Історія появи

Угорка — група слив, в яку увійшли десятки сортів. В Європу сливи з продовгуватими темно-сизим сливами потрапили з Азії. Свій тріумфальний хід по європейському континенту джерело чорносливу почав з території Балкан. На території Росії сорт з’явився на початку 20 століття.

В Угорщині цю сливу культивують здавна — саме угорці винайшли оригінальний спосіб збирання врожаю. Вони не рвали сливи — просто чекали, коли ті перезріють, подвялятся і впадуть вниз. В’ялені сливи набували особливий смак і довго не псувалися.

В Угорщині дуже багато сливових дерев, вони ростуть всюди. Кажуть, що парафіяни, які приходили на покаяння до священика, отримували від нього саджанець сливи. Так все узбіччя доріг були засаджені сливовими посадками.

Опис і характеристики сортовий групи

Особливості сливи угорки:

  • Висота дерева — 5-6 м. Крона овальна або витягнуто-пірамідальна. Пагони червонуватого відтінку, швидкорослі. При бажанні крону можна сформувати так, щоб висота дерева не перевищувала 3-4 м.
  • Середня морозостійкість  -венгерке протипоказані регіони з суворими зимами. Плюс — дерево швидко регенерується після підмерзання.
  • Посухостійкість — дерева здатні давати великі урожаї навіть у відсутності поливу.
  • Велика частина самоплодние — їм не потрібні запилювачі.
  • Хороший імунітет — сорти стійкі до більшості вірусних і грибкових хвороб плодових культур.
  • Стабільна врожайність
    — без перерв.
  • Термін продуктивного життя — 30 років.
  • Дерева дають багато кореневої порослі — це треба враховувати при виборі ділянки і сусідів для угорки.
  • Цвітіння пізніше — терміни збору врожаю залежать від конкретного сорту.
  • Гілки потребують підтримки — через велику кількість злив вони обламуються.
  • Достигли сливи довгий час залишаються на гілках — вони не гниють і не обсипаються, зберігаючи чудові товарні якості.

Недолік у угорки один, але садівники легко прощають його угорці — на тлі достоїнств, її недостатня скороплодность меркне. Багато старі сорти угорки починають плодоносити тільки на 6-8 рік після висадки саджанця. Для самих нетерплячих садівників селекціонери вивели нові сорти, початківці плодоносити на 3-4 рік посадки.

Помічено — чим більший плоди угорки, тим вище ймовірність пошкодження дерева хворобами і шкідниками.

Дерева-запилювачі

Навіть Самоплодность сортам угорки не завадять рослини-запилювачі. В якості останніх вибирають сорти слив з термінами цвітіння, що збігаються з цвітінням конкретного сорту угорки. Зазвичай в якості запилювачів використовують садову сливу.

Категорично не рекомендується висаджувати поблизу від дерева ягідні чагарники — вони здатні перешкодити зростанню пагонів.

Популярні сорти угорки

Сорти угорки поділяють на:

  • Столові. Вони популярні у садівників-любителів, відрізняються гарним смаком.
  • Технічні. Використовуються в промисловому садівництві. Урожайні і невибагливі.

Корніївський

Самоплодовий, урожайний сорт вітчизняної селекції, який отримав назву на честь селекціонера — творця гібрида. Для підвищення врожайності рекомендуються запилювачі. Дерева заввишки 4 м, з розкидистою або пірамідальною кроною. Збір — 30 кг слив. Однолітки дають урожай через 4 роки після посадки. Термін життя визначається подвоем. Плодоносить близько 15 років. Збір врожаю — з кінця серпня до другої половини вересня.

Плоди сині, з бурим відтінком. Соковиті, з м’якоттю медового кольору. Кісточка невелика. Вага плодів 30-35 г. Гілки, під час плодоношення, потребують підтримки. Плоди з десертним смаком, годяться для будь-якої переробки. Добре переносять перевезення.

Зимостійкість висока, у дерева товста кора, що захищає його від низьких температур. Частина нирок при сильних морозах і різких скачках температур вимерзає. Недостатня стійкість до деяких захворювань.

Пулковська

Пізньостиглий, частково самоплодовий сорт. Дерево виростає до 3-4 м, з широкою розлогою кроною. Плодоносить після 3-х років. Урожай з дерева — 25 кг. Плоди дозрівають пізно і нерівномірно — їх збирають поетапно протягом вересня. Термін життя дерева — 20-25 років.

Плоди дрібні, асиметричні, важать 20-25 г. Шкірочка темно-червона, м’якоть — жовта. Зливи гарні для домашнього вжитку. Смак неідеальний. Сорт відрізняє висока зимостійкість. Плюс — плоди довго висять, не обсипаючи. Сорт стійкий до попелиці. Мінус — розтріскування шкірки в сиру погоду. Пулковська вимоглива до грунтів — віддає перевагу родючим суглинки.

Воронежская

Це самобезплідний пізньостиглий сорт створювався для південних регіонів. Висота дерева — 3-4,5 м. Крона овальна, утворена гілками, спрямованими вгору. Обпилювачем може бути будь-який сливовий сорт, що підходить за термінами цвітіння — Цвітіння, Зюзінской, Мичуринская і т.д.

Урожай з дерева — 30 кг. Вага — 40 г. Форма — вигнута, грушоподібна. Шкірочка фіолетова, що переходить в бурий відтінок. У зеленій м’якоті, за консистенцією нагадує оливку, дуже приємний смак і аромат. Плоди їдять свіжими і консервують.

Плюси — високий імунітет і швидке відновлення після підмерзання. Мінуси — тривалий період вегетації і низька морозостійкість. Якщо літо прохолодне, плоди можуть не дозріти. Тоді їх знімають незрілими і відправляють на дозрівання.

Дубовская

Цей пізній сорт нечасто зустрічається в садах Росії. Дерева сильнорослі, з високими округлими кронами. В основному він зосереджений за місцем свого виведення — в південних регіонах. Плодоносити починає до п’ятого року. Збір врожаю в вересні. Врожайність до 30 кг.

Плоди середні, темно-фіолетові, покриті блакитним восковим нальотом. Важать 25-30 г. Плоди кисло-солодкі. Кісточки погано відділяються від м’якоті. Сорт відрізняється високим імунітетом, дуже стійкий до моніліозу і плодожерки. Добре зберігається і перевозиться на далекі відстані.

Мічурінська

Самоплодовий сорт. Одне дерево дає до 25 кг. Плоди вагою 30 г. Фіолетові сливи покриті сизуватим нальотом. М’якоть цукрова, зелена, пухка. Смак чудовий, кислинка незначна. Кісточка маленька. Плоди, довго залишаючись на гілках, зберігають товарний вигляд і смак.

Добре переносить морози, перевозиться без втрат. Сорт використовується харчовою промисловістю — його використовують для виробництва дитячого харчування. Мінус — важко витягувати кісточки.

Ажанская

Сорт виведений у Франції. Дерево заввишки 4-4,5 м. Крона придавлена. Культура плодоносити починає на 4-5 рік. З дерева збирають до 70 кг. Масове дозрівання — остання декада серпня. Сорт вважається Самоплодность, але рекомендовані запилювачі — Ренклод Зелений або Ренклод Альтана.

Плоди великі, товстошкірі, фіолетово-червоні. М’якоть трохи волокниста, бурштинового кольору, із зеленуватим відтінком. Соковиті плоди з відмінним смаком і невеликою кислинкою. Вага — 15-25 м достигли сливи довго висять на гілках, не обсипаються.

Мінус — плоди в дощову погоду розтріскуються. Після розтріскування плодів можуть спостерігатися грибкові захворювання. Найнебезпечніший шкідник — мигдальний семяєд. Зимостійкість низька, тому сорт вирощують тільки в південних регіонах.

Донецька

Самоплідна зливу, виведена донецькими селекціонерами. Дерева середньорослі, висотою до 4,5 м, розлогі. Плодоносять через 4-5 років після посадки. Щорічний збір — 30 кг. Для врожайності висаджують запилювачі. Більше за інших підходять — Анна Шпет, Італійська, Ренклод Альтана.

Плоди вагою приблизно 30 г. Колір — темно-фіолетовий, відливає бурим. Покриті товстим нальотом. М’якоть оливкового кольору, солодка і соковита, трохи кислувато. З плодів роблять чорнослив і хороші компоти. Зберігаються плоди близько 3-х тижнів. У прохолодному приміщенні або холодильнику — ще довше.

Сорт вимагає особливих грунтів. Не терпить сухих піщаних грунтів, потрібні родючі суглинки. Плоди добре транспортуються. Термін життя — до 20 років.

Є дві версії сорти Донецька угорка — рання і пізня. Відрізняються вони не тільки термінами дозрівання, а й смаком плодів.

дивовижна

Потребує запильниках. Висота дерева — 4,5 м. Перший урожай — на 4-5 році. Урожай з дерева середній — 25-30 кг слив.

Плоди середньої величини, каплевидні, темно-сині, з жовтою м’якоттю. Покриті блакитним восковим нальотом. Вага — 25-30 г. Від цукристої м’якоті з труднощами видаляються кісточки. Сорт стійкий до плодової гнилі. Завдяки високій морозостійкості сорт став популярний на Уралі.

Богатирська

Ранньостиглий сорт з відмінною врожайністю. Плоди достигають у середині серпня. З одного дерева збирають 80-120 кг слив. Дерева середньорослі з розлогими кронами, висота — 4 м. Тривалість життя — 30 років. Плодоносить на 4-5 рік.

Плоди великі, кисло-солодкі, з медовим смаком. Важать від 30 до 60 г. Шкірочка темно-фіолетова, майже чорна, з білястим нальотом. М’якоть світло-зелена. Має відмінні агротехнічні характеристики. Зливи цього сорту добре транспортуються. Мінус — кісточка погано відділяється від м’якоті.

Італійська

Пізнього строку дозрівання. Дерево середньоросле, з кулястою кроною. Зливи встигають в середині вересня. Урожайність — 70-80 кг з дерева. Для підвищення врожайності рекомендуються запилювачі — сорти сливи Альтана, Ренклод зелений, Ажанскую. Перший урожай — на 4-й рік посадки.

Плоди важать 30-35 г. Шкірочка чорно-фіолетова, покрита сизо-білястим нальотом. М’якоть зелено-жовта, біля кісточки більш щільна. У м’якоті слабо виражений аромат. Сорт стійкий до грибкових захворювань і плодожерки. Не переносить посуху — дерево тут же втрачає зав’язі.

Сорт рекомендований для південних регіонів, навіть в помірному кліматі дерева часто підмерзають.

звичайна

Популярний сорт. Дерева високорослі — до 6 м. Крони пірамідальної форми, гілки — розлогі. Термін життя дерева — 30 років. Плодоношення тільки на 5-6 рік. Дуже врожайний сорт — 150-180 кг з дерева. Сорт самоплоден, але запилювачі бажані.

Плоди невеликі, вага — 20 г. Колір шкірки — темно-фіолетовий, до чорноти. М’якоть кисло-солодка. Сорт вимогливий до поливу — любить зволожений грунт, і стійкий до захворювань. Плоди добре переносять перевезення і зберігаються до 25 днів. Сорт не підходить для регіонів з суворим кліматом.

Білоруська

Великоплідний сорт. Дерева середньорослі, висотою до 3,5 м. Крони розлогі, середньої густини. Плодоносити починає на 3-4 рік. Сорт відноситься до частково Самоплодность. Дозрівають плоди на початку вересня. Урожайність — 30 кг.

Плоди подовжені, важать близько 40 г. Колір шкірки — фіолетовий. М’якоть оранжевого кольору, з кисло-солодким смаком. Сорт добре переносить низькі температури, стійкий до грибкових захворювань, стабільно врожайний. Зливи добре зберігаються і перевозяться.

Московська

Сорт самоплодовий, виведений в 50-х рр. минулого століття. Висота дерева — 3-3,5 м. Крона густа, куляста. Перший урожай — на 7-8 рік. З дерева збирають до 40 кг. Дозрівання — початок-середина вересня.

Плоди асиметричні, фіолетові, важать 20-30 г. Форма — яйцевидна, витягнута. М’якоть соковита, бурштинова. Кісточки легко відділяються від м’якоті. Сорт програє новим сортам — у нього невеликі плоди, але смак у них посередній, плодоношення затягнуте. Сорт широко використовується в аматорському та промисловому садівництві.

Характеристика плодів і врожайність

Плоди у угорки мають загальні особливості, характерні для всіх сортів цієї групи:

  • Форма. Плоди довгасті, несиметричні, загострені з обох боків.
  • Колір. Шкірочка — лілова або фіолетова. Бувають сорти з плодами зеленуватого кольору. Є восковий наліт. М’якоть — жовтуватих відтінків, щільна, смачна, соковита, з чудовим ароматом.
  • Вага та розмір . Плоди великі, в довжину досягають 6 см, в ширину — 4-5 см.
  • Кісточка . Невеликого розміру, довгаста. Легко відділяється від м’якоті. Плоди без праці розламуються по «шву» на половинки.
  • Транспортабельність. Плоди добре переносять перевезення. Вони не течуть і не пускають сік під час транспортування.
  • Лежкість. Плоди довго не псуються, особливо в прохолодному місці. Зібрані невизревшімі, плоди не псуються, а благополучно «доходять» до кондиції. Збереження — 3-4 тижні.
  • Урожайність. Залежить від сорту, але в середньому становить 30 кг з одного дерева. Максимальний урожай — 150 кг.
  • Склад. Відрізняється від інших сортів високим вмістом цукру — 15%, і щільною м’якоттю, з 20% сухої речовини. З плодів угорки можна отримати чорнослив — ніякі інші види слив для цієї мети не підходять.

Угорка добре плодоносить в регіонах з помірним кліматом. Завдяки високій врожайності і транспортування, угорка ідеально підходить для отримання прибутку.

Терміни дозрівання плодів варіюються — залежать від сорту. В цілому діапазон прибирання триває з кінця серпня до жовтня. Більшість сортів угорки відносяться до груп середнього і пізнього строків достигання.

Підготовка і посадка угорки

Час посадки сливи угорки вибирається з урахуванням кліматичних особливостей регіону. У південній місцевості венгерку рекомендується висаджувати восени — в кінці вересня. У регіонах з помірним кліматом краще не ризикувати, і висаджувати саджанці в квітні, до початку сокоруху. Перед висадкою саджанців на постійне місце садівники заздалегідь готують грунт.

вибір місця

На що звернути увагу при виборі ділянки під посадку угорки:

  • Освітленість. Угорка теплолюбива, тому для неї підбирають найтепліше і сонячне місце. Ідеальне місце для сливи — сонячний ділянку в південній або південно-західній частині саду. Обов’язково на височини, але з захистом від сильних вітрів.
  • Грунт. Кращий варіант грунту — слаболужна. При необхідності характеристики грунту покращують. Грунтові води не повинні наближатися до поверхні ближче 1,5 м.
  • Вологість. Через надмірну вогкості кора, особливо в районі кореневої шийки, починає подпревать. Тому виключаються низини — в них сиро, збирається туман, довго зберігається вологість після дощів, навертає взимку замети — все це угорці протипоказано.
  • Сусідство з деревами. Венгерку висаджують не ближче 3 м від інших дерев.

Вимоги до грунту і підготовка грунту

Угорці потрібні супіщані або суглинисті грунти. На кислих грунтах сливи не ростуть. Щоб зменшити кислотність грунту, вносять 600 г деревної золи або доломітового борошна. Слива не любить сухі пісковики — на таких ґрунтах у неї часто опадають зав’язі, знижується врожайність.

Вапно в посадкову яму не вносять — вона здатна обпалити саджанця корені. Якщо необхідно вапнування грунту, його проводять задовго до посадки — під час перекопування грунту. Норма вапна на 1 кв. м — 800 м

Щоб угорка скоріше прижилася і швидко розвивалася, для неї заздалегідь створюють сприятливі умови — готують грунт. З ділянки, призначеної під посадку, прибирають всю бур’янисту рослинність і ретельно перекопують, вносячи під час перекопування компост.

Вибір і підготовка посадкового матеріалу

Вдало обраний саджанець — запорука хорошого старту. Пошкоджений або хворий посадковий матеріал зазвичай попадається на ринках, тому краще брати саджанці в спеціальних розплідниках.

Вимоги до саджанця сливи:

  • вік — 1-2 роки;
  • коренева система новою, не пересушена;
  • кора без пошкоджень;
  • штамб рівний, без роздвоєнь;
  • підщепу — карликовий або напівкарликовий;
  • відсутність сухих гілок або підгнилих корінців;
  • параметри для першого сорту — висота від 1,4 м, діаметр — від 1,3 см;
  • параметри для другого сорту — висота від 1,1 м, діаметр — від 1,1 см;
  • у розгалужених штамбів висота від 0,5 м, діаметр — від 1,4 см, довжина гілок — від 20 см;
  • відсутність пошкоджень, ознак захворювань, лишайника, поламаних або відрізаних гілок.

Бажано купувати саджанці в пластикових контейнерах з удобреним субстратом. Такий варіант дозволяє пересадити деревце без стресу, не пошкоджуючи кореневу систему. Саджанець дістають з контейнера і разом з грудкою землі поміщають в лунку.

Якщо саджанець придбаний без контейнера, тоді його коріння змочують і рівномірно розподіляють по пагорбу почвосмеси, насипаного в ямі.

посадка

Восени висаджують саджанець або навесні — процес приблизно однаковий. Хіба що для весняної посадки яму, при бажанні, можна підготувати з осені. Процес посадки саджанця угорки:

  • Посадкову яму готують приблизно за 2 тижні до висадки саджанця. Порядок підготовки ями:
  • Викопують поглиблення 60-70 см в ширину, глибиною — 50-60 см.
  • По центру ями забивають кілочок — на 20 см углиб грунту.
  • В яму засипають підготовлену грунтосуміш — вона повинна зайняти 2/3 її обсягу. Для приготування грунтосуміші беруть родючий шар грунту, змішують його в пропорції 1: 1 з перегноєм, додають аміачну селітру (100-200 г), хлористий калій (200-300 г) і суперфосфат (500 г). Бажано ввести до складу грунтосуміші річковий пісок і гравій — для створення дренажу та підвищення теплоємності ґрунту.
  • На горбок з почвомесі ставлять саджанець, рівномірно розправивши його коріння — вони не повинні перекручуватися або загинатися догори.
  • Яму засипають родючим грунтом, поливають і зверху посипають мульчею — тирсою або торфом.

Як доглядати за угоркою?

Догляд для всіх сортів угорки однаковий. Дерево вимагає поливу, обрізки та інших стандартних агротехнічних заходів.

полив

Слива — вологолюбна культура, але одне з головних переваг угорки полягає у високій посухостійкості. Є такі сорти угорок, які можуть благополучно плодоносити в саму жорстокого посуху. Але це екстремальні умови, які вимотують рослина. Тому дбайливий садівник повинен своєчасно поливати сливу, навіть якщо вона стійко переносить посуху.

Для нормального розвитку і плодоношення дорослому дереву потрібно приблизно 5-6 поливів за сезон. Норма поливу — 8-10 відер води. Особливо важливо полити дерево:

  • під час цвітіння;
  • в період утворення зав’язей;
  • під час росту плодів.

Коли плоди наливаються, полив особливо необхідний — від нього залежить не тільки врожай цього року, а й майбутнього, так як в цей період закладаються квіткові бруньки.

Саджанці поливають частіше, їх коріння ще не в змозі задовольнити потребу рослини у волозі. Норма поливу залежить від віку дерева, молодому саджанця досить 3-4 відер води.

добриво

Угорка урожайна, дерево витрачає багато сил на формування плодів. Органічні і мінеральні добрива — це не тільки запорука високих врожаїв та якості плодів, а й довгого життя дерева.

Сортам з довгим вегетаційним періодом, під час осінньої підгодівлі, азотовмісних добрив не дають.

Норми і строки внесення добрив під молоде дерево сливи угорки

період вегетації

добриво

норма внесення

до плодоношення сечовина

на 10 л беруть 45 г

Під час дозрівання плодів нітрофоска

на 10 л беруть 3 ст. л.

Після збирання врожаю сульфат калію і суперфосфат

по 30 г

Закінчення вегетаційного періоду перепрілий гній (посипають пристовбурні кола)

10 кг на одне дерево

Обробка дерева

Дерево вимагає турботи протягом усього весняно-літнього сезону. Заходи по догляду:

  • регулярне видалення порослі;
  • прополка і розпушування — якщо пристовбурні кола замульчувати, то обходяться без цього;
  • установка підтримують опор під плодоносні гілки;
  • білять стовбур — його нижню частину, і скелетні гілки.

Навесні, до розпускання бруньок, сливу обробляють розчином сечовини (на 10 л беруть 700 г сечовини) — для боротьби з хворобами та шкідниками. Трохи пізніше дерева обробляють інсектицидами від попелиці, листокруток та інших шкідників — «Фітоверма», «Акарін», «Іскра-біо» або іншими. Під час наступної обробки використовують препарати «Циркон» або «Екоберін», що підвищують імунітет рослин. Восени обробку повторюють цими ж препаратами — щоб підготувати дерева, які закінчили плодоношення, до зими.

Навесні в саду розвішують шпаківні, щоб залучити птахів для боротьби зі шкідниками.

Обрізка і формування крони

Щоб сформувати правильну крону і запобігти багатьом хворобам, сливу щорічно обрізають. Угорка завжди навантажена плодами, тому у неї залишають тільки самі стійкі гілки, що утворюють зі стовбуром прямий кут. Краща форма крони для угорки — разреженно двоярусне. Під час обрізки не забувають прибирати поросль, підмерзлі і зростаючі всередину крони гілки.

Оптимальний час для обрізки зливу — рання весна. Температура повинна бути відносно стабільною і не опускатися нижче мінус 10 градусів. Обрізка в передзимовий період, перед холодами, не рекомендується.

Особливості обрізки угорки:

  • Формувати крону починають з другого року висадки.
  • Дорослі і старі дерева омолоджують, проріджуючи і видаляючи пошкоджені, хворі і зайві гілки.
  • У швидкозростаючих сортів приріст за рік — понад 70 см, такі пагони вкорочують на третину довжини.
  • Висота першого ярусу — не нижче, ніж півметра від землі. Інші гілки видаляють.
  • Залишають від 5 до 10 скелетних гілок. Вони повинні примикати під кутом більше 45 градусів.
  • Зайві гілки вирізують на кільце, не залишаючи пеньків.
  • Всі скелетні гілки обрізають на 1/3.
  • Висота деревця на першому році життя повинна бути не більше 180 см.
  • Наступної весни, відступивши 40 см від верхньої гілки, обрізають провідник. Торішні прирости вкорочують на 1/3.
  • Поки висота дерева не досягне 2,5 м, провідник щороку вкорочують так, щоб від верхньої скелетної гілки до верхівки залишалося не менше 6-ти нирок.
  • Щорічно видаляють гілки, спрямовані до землі, пошкоджені, хворі, сухі.
  • В результаті обрізки формують крону пірамідальної форми.
  • Щоб стимулювати появу приросту, дорослим слив вкорочують торішні прирости.
  • Обрізають гілки 4-х річні — це позбавляє від омолоджуючої обрізки в майбутньому.

Обрізку проводять якісним, гостро заточеним, продезинфікованим інструментом.

Зимівля і укриття від гризунів

Більшість сортів угорки добре переносять зимові температури в тих регіонах, де їх рекомендовано вирощувати. Дорослі дерева благополучно переносять зиму без утеплення. Хіба що рекомендується посипати пристовбурні кола товстим шаром мульчі — перегноєм або торфом.

Для молодих саджанців краще організувати утеплення, обмотавши їх стовбури мішковиною. Другий варіант — прикрити лапником. Штучні утеплювачі використовувати забороняється — деревця прітимуть під ними, що приведе до гниття стовбура.

Щоб захистити венгерку від гризунів, використовують звичайні прийоми — захищають стовбур матеріалом, що перешкоджає проникненню тварин. Головне, щоб він пропускав повітря — наприклад, металева сітка.

розмноження угорки

Венгерку розмножують:

  • Вегетативно. Можна розмножити дерево живцями або порослю. Найнадійніший спосіб — укорінення поросли. Останню відразу висаджують на постійне місце.
  • Кісточками. Перед висадкою їх витримують в холодильнику. Термін витримки — вересень-березень. Навесні висаджують в грунт, а восени — на школку. Через рік отримують готовий саджанець.
  • Щепленням. Такий варіант більш складний і підходить тільки досвідченим садівникам.

Хвороби і шкідники

Угорка відрізняється високим імунітетом, але від хвороб і шкідників не застрахована. Для захисту культури використовуються ефективні фунгіциди та інсектициди.

Хвороби угорки і заходи боротьби:

захворювання

симптоми профілактика

лікування

дірчастий плямистість Поява безлічі червонуватих плям на листках. Всихання пагонів і листя, деформація плодів. Помірний полив і видалення бур’янів. До і після цвітіння — обприскування бордоською рідиною 1% або препаратом «Хом». При необхідності — повторна обробка.
Чорна вузлуватість На молодих пагонах — поява здуття, які ущільнюються і розтріскуються. Гілки всихають і відмирають. До появи листя — обприскування 1% бордоською рідиною. Обрізка і спалювання уражених частин. Дезінфекція зрізів мідним купоросом 1%.
іржа На листках з’являються жовті плями, що покриваються із зворотного боку бурим нальотом. Листя сохне і опадає. Видалення бур’янів і розпушування грунту. 2-3 обприскування бордоською рідиною 1%. Інтервал між обробками — 10 днів.

Шкідники угорки і заходи боротьби

шкідник

профілактика

заходи боротьби

плодожерка Видалення бур’янів і розпушування Обприскування інсектицидами. Збір і спалювання опалого пагонів.
Фауна Обрізка гілок і обробка стовбура Ручний збір яєць гусениць. Обробка культури інсектицидами або натуральними препаратами.

Збір, зберігання і переробка врожаю

Особливості збору слив:

  • Збирають плоди тільки в суху погоду.
  • Не рекомендується збирати сливи відразу після дощу або поливу, а також вранці, під час роси.
  • Збирання починають, не чекаючи, коли плоди стануть м’якими.
  • Плоди угорки дозрівають недружно, тому збирання проводять в 2-3 етапи.
  • Плоди закладають на дозрівання, помістивши в неглибоку тару. Через тиждень плоди досягнуть технічної стиглості, придбавши смак і аромат, відповідний сорту.
  • Зливи знімають з дерева разом з плодоніжками. І відразу складають в тару для зберігання.
  • До плодам потрібно торкатися якомога менше — щоб не стерти восковий наліт, захищає плід від впливів навколишнього середовища.
  • Збирання починають з нижніх гілок, і поступово переходять до верхніх.
  • Для збору плодів, розташованих на верхніх гілках, використовують сходи і спеціальні плодос’ёмнікі.
  • Не варто залазити на гілки — у сливи дуже тендітна деревина.
  • Плоди, що збираються для перевезення або зберігання, забороняється збирати струшуванням.

Особливості зберігання:

  • Цілі, без пошкоджень, плоди, акуратно укладають в лотки. Кладуть їх на папір, в один ряд.
  • Ящики зі сливами поміщають в сховище, де підтримується температура на рівні 0-2 ° С, вологість — 85%. При таких умовах сливи довго зберігають свіжість протягом 2-2,5 місяців.
  • Також сливи добре зберігаються в поліетиленових пакетах. При температурі 0 ° С вони можуть зберігати свіжість до двох місяців.

Плоди угорки можна також заготовити на зиму — висушити або, подвяліть, зробити чорнослив. З угорки виходять відмінні десерти, приправи, заготовки з цукром і без цукру.

Користь і шкода

Свіжі і сушені плоди угорки — відмінний антиоксидант, що уповільнює старіння. Користь плодів угорки

  • благотворно впливають на роботу кровоносної системи;
  • знижує рівень холестерину;
  • запобігає раку кишечника.
  • перешкоджає тромбоутворення;
  • знижує тиск;
  • запобігає негативний вплив вільних радикалів, які прискорюють старіння.

При підвищеній кислотності шлунка, сливи і чорнослив вживають з обережністю. У чорносливі багато цукру, тому в день не варто з’їдати більше 3-4 штук.

Поживність і склад:

  • жирів — 2%, білків — 8%, вуглеводів — 90%;
  • містить багато калію і натрію, вітамінів А, С, Е;
  • калорійність — 42 ккал в 100 р

Відгуки садівників про угорці

★★★★★ Євгенія Л., Курська обл. З Краснодарського краю привезли ми пару саджанців Італійської угорки. Перед цим нам дали спробувати сливи цього сорту — смак приголомшливий. Посадили саджанці у себе на дачі, під Курськом. Перший час утеплювали на зиму, все було добре. Але чергова зима видалася холодною і малосніжною, деревця вимерзли. Сорт смачний, але не підходить для наших місць. Але венгерку ми все одно виростили — посадили сорт Воронезький, більш морозостійкий. ★★★★★ Іван Тимофійович Е., Підмосков’ї.У мене на дачі тільки одна угорка — Московська. Збираємо великі кислі сливи, їх не дуже-то співаєш. А ось заготовки з них виходять відмінні. Збираємо плоди поступово, протягом вересня, так і варимо вариво потихеньку. Дерево морозостійка, для наших місць така врожайна і невибаглива зливу — справжня знахідка.

Приховати Додати свій відгук

Ім’я, місто
оцінка
Ваш відгук

Угорка — завидне придбання для будь-якого саду. Це невибаглива, стійке до посухи дерево, ніколи не залишить вас без щедрого врожаю. Витративши мінімум часу і сил на догляд, ви щоосені будете отримувати від 30 до 150 кг чудових слив з одного дерева.

Слива угорка опис популярних сортів, особливості посадки і догляду фото і відео

Угорка – напівофіційне назву для групи сортів слив, схожих в основному зовнішнім виглядом плодів. Культура підійде для вирощування початківцям садівникам. Рослина відрізняється багатою врожайністю і плодами дивовижного смаку, щодо невимоглива в догляді і може пристосуватися до широкого діапазону кліматичних умов.

Характерні особливості сливи угорки

Слива угорка – популярна у всьому світі садова культураБіологи вважають історичною батьківщиною сливи, що згодом отримала назву «угорка», Азію. Саме звідти вона почала тріумфальний хід по планеті.Росія (тоді СРСР) познайомилася з культурою досить пізно. Для сусідів по соціалістичному блоку смачні сливи «відкрили» угорці. Саме цим і зумовлено напівофіційне назва, під яким у вітчизняних садівників маються на увазі сорти слив, мають синьо-лілові або червонувато-фіолетові плоди, що нагадують за формою загострений на обох кінцях еліпс.

Плоди сливи угорки легко відрізнити від інших сливСеред інших відмінних рис групи сортів – висока цукристість (13-16%), надзвичайно щільна м’якоть (до 20% сухої речовини), чітко виділяється зовні і на дотик бічний шов, суцільний шар білястого або сіро-сизого нальоту, жовтувата м’якоть з зеленуватим або червонуватим відтінком. Більшість «угорських слив» самоплодни, регулярно плодоносять щороку, даючи високі врожаї.Тільки з угорок можна приготувати справжній чорнослив. Така особливість пов’язана з правильним співвідношенням в плодах цукру, фруктових кислот і пектину. До речі, угорці були чудово обізнані про неї ще в XIX столітті. Вони не зривали з дерева стиглі сливи, а чекали, поки вони перестигнуть і самі впадуть на землю, злегка подвяліть, але зберігши користь свіжих плодів.

Слива угорка – єдине можливе сировину для приготування справжнього чорносливуДоросле дерево сливи угорки високе – 5-6 м, з витягнутою вгору кроною у формі овалу або піраміди. Пагони ростуть дуже часто, мають характерний червонувато-коричневий колір.

Зливі угорці через габарити потрібно досить багато місця на садовій ділянціПлоди невеликі. Максимально можливі параметри – 5-6 см в довжину і 4-5 см в діаметрі. Зливи несиметричні. Якщо ділити їх по шву, одна половина обов’язково виявиться більше інший, злегка плескатої. Діляться вони досить легко, кісточка теж вільно відділяється від м’якоті.Середня калорійність угорок – 42 ккал на 100 г.Чим зумовлена ​​народна любов до зливі угорці? Дерева відрізняються високою щорічною урожайністю, добре переносять тривалі посухи. Плоди цілком можна визначити на тривале зберігання, показники транспортабельності теж на висоті.Не обійшлося і без деяких недоліків. Основний мінус – відсутність скороплодности. Перші плоди ви знімете з дерев через 6-8 років після висадки саджанця на постійне місце. Але це більшою мірою проблема старих сортів. Сучасні селекційні гібриди починають плодоносити швидше.

Крім усього іншого, слива угорка дуже красиво цвіте

Як виглядає зливу угорка – відео

Опис найбільш поширених сортів

Московська

Сорт сливи угорки Московська, також відомий під назвою Царицинському – один з найстаріших. Він був виведений селекціонерами в 1947 році з розрахунком на вирощування в європейській частині Росії (конкретно – для колгоспів, розташованих в радіусі 25 км від Москви). Але, в принципі, підходить для будь-яких регіонів з помірним кліматом. Вдалий гібрид вийшов багато в чому випадково – в результаті самовільного запилення саджанців угорки Звичайної (або Домашньої). Його головна перевага – холодостійкість.Дерево непогано переносить температуру до -30 ºС, воно не загине і відновиться, якщо деяка частина пагонів все-таки постраждає від морозів.Плоди угорки Московської в середньому важать близько 20 г, окремі екземпляри досягають 30 м Шкірка досить щільна, але ніжна, покрита синьо-фіолетовим нальотом з червонуватим відтінком. М’якоть золотисто-медова, жестковатая, але соковита. Попадається досить велика кількість асиметричних і іншим чином деформованих плодів. Смак для районированной культури непоганий, присутній солодкість, хоча з південними сортами, зрозуміло, не порівняти. Зате плоди відмінно підходять для домашнього консервування, добре переносять транспортування.Угорка Московська порівняно з іншими представниками групи – невисоке дерево, воно рідко виростає вище 3-3,5 м. Крона розлога, густа, майже правильної кулястої форми.Першого врожаю доведеться чекати довго, зате потім кількість зібраних слив неухильно зростає, доходячи до 40-45 кг. Дозрівають плоди масово, у другій декаді вересня. Якщо зірвати недозрілі сливи, вони відмінно «дійдуть» в домашніх умовах. Плоди не тріскаються, коли літо видається похмурим, холодним і дощовим.Незважаючи на те що смакові якості плодів видатними назвати не можна, садівники по всій Росії люблять венгерку Московську за стабільне щорічне плодоношення, здатність пристосовуватися до примх погоди, морозостійкість і високу опірність найбільш поширеним хворобам кісточкових дерев.Сорт самоплоден, але досвідчені садівники рекомендують для отримання максимально можливих врожаїв посадити поруч скороспілками червону.

Угорка Московська найчастіше зустрічається на ділянках вітчизняних садівників

Білоруська

Як випливає з назви, це сорт білоруської селекції. Гібрид був отриманий шляхом перезапилення саджанців сливи Делікатної і Стенлі зовсім недавно – в 2009 році. У висоту дерево угорки Білоруської досягає 3,5-4 м, крона в формі широкого еліпса, розлога, розріджена.На відміну від більшості угорок перший урожай Білоруської можна зняти вже через 3 роки після висадки. Культура стійка до клястероспоріозу, добре переносить морози. Урожайність стабільно висока – близько 30 кг з дорослого дерева. Сорт позиціонується творцями як частково самоплодовий. Кращі запилювачі – Вікторія, Григорій Кроманов, Блюфрі.Великі сливи (35-40 г) з золотисто-оранжевою м’якоттю дозрівають в кінці літа або на початку осені. Вони досить гарні – майже однакові за величиною, рівні, яскраво-синього кольору з густим сизим нальотом. Смак збалансований – солодкий, з помітною пікантною кислинкою. Плоди придатні для тривалого зберігання, непогано переносять транспортування.

Угорка Білоруська – новий сорт, впевнено набирає популярність

Корніївський

Сорт є результатом перезапилення саджанців сливи Волгоградської і Богатирській. Дерево досить високе (4-5 м), з витягнутою кроною у формі піраміди. У підстави вона широка, гілки звисають донизу.Корніївський отримала назву на честь одного зі своїх творців – Р. В. Корнєєва. Також в її створенні брала участь Л. Н. Жукова. Обидва – селекціонери нижневолжские НДІ сільського господарства. Родина гібрида – його опорна станція Дубовская.Обов’язково подбайте про підпорах. Під вагою врожаю тонкі пагони цілком можуть зламатися, хоча культура високими показниками врожайності не відрізняється. Максимум, що можна отримати з дерева – 25-30 кг слив.Перші плоди ви знімете з дерева через 3-4 роки після висадки саджанця на постійне місце. Сорт самоплоден, прекрасно обходиться без запилювачів. Угорка Корніївський добре переносить тривалу посуху, спеку, зимові холоди, не втрачаючи в кількості і якості плодів, рідко страждає від типових для кісточкових хвороб.Зливи дозрівають в останній декаді серпня. Плоди великі (30-35 г), майже всі одного розміру. Шкірочка темна, синьо-бузкова, іноді присутній бурий відтінок.Часто зустрічаються дрібні, майже непомітні світліші точки. Шва теж практично не видно. М’якоть дуже смачна, бурштинового кольору, соковита і м’ясиста. Плоди підходять для вживання в свіжому вигляді, відносяться до категорії десертних.Термін життя дерева, в порівнянні з іншими угорками, невеликий – 18-20 років. Цвіте Корніївський на початку травня. Час дозрівання врожаю сильно залежить від погоди, розтягуючись майже на місяць – з середини серпня до кінця першої декади вересня.

Гілкам угорки Корніївський обов’язково потрібні підпірки

Італійська

Родина сливи угорки Італійської, як неважко здогадатися, Італія. Але не найтепліші південні райони, а північ Апеннінського півострова, альпійські області. Тому вона не настільки теплолюбна і розпещена, як може здатися на перший погляд. Сорт досить старий, виведений в 50-х роках XX століття, але до цих пір культивується по всьому світу.На території Росії культура буде плодоносити тільки в Криму, Краснодарському краї, Ростовській області, на Кубані, інших територіях з аналогічним кліматом. Окремі ентузіасти намагаються виростити її в Курській, Воронезькій областях, навіть в Уральському окрузі, але там все-таки холоднувато взимку.Дерево середньої висоти, близько 4 м. Крона широка, округла (5-6 м в діаметрі). Гілки помітно звисають.Плоди визрівають досить пізно – до середини вересня. Зливи великі (32-35 г), колір шкірки – чорнильно-фіолетовий, характерна наявність безлічі більш світлих округлих плям невеликого діаметру і суцільного шару сизо-білого нальоту. М’якоть зелено-жовта, лаймового кольору, біля кісточки ущільнюється. Там же трапляються окремі червоні прожилки. Аромат виражений слабо.У належних умовах врожайність угорки Італійської дуже висока – 50-80 кг з дорослого дерева. Максимальних показників можна досягти, висадивши поруч з нею сливу Ажанскую, Домашню, Альтані, Катерину, Ренклод зелений. Перше плодоношення – через 4-5 років після висадки.Сорт демонструє непогану стійкість до клястероспоріозу і плодожерки, але категорично не переносить тривалу посуху. Все зав’язі тут же обсипаються з дерева. Угорка Італійська вимагає від садівника певного досвіду і знання агротехнічних прийомів, так як досить примхлива.

Угорка Італійська приживається тільки в південних регіонах Росії

Пулковська

Слива угорка Пулковська за рідкісними винятками вирощується тільки на території Ленінградської області. Вперше її поява відзначено в Пулково, Покровці, Антропшіно.Історію сорти достовірно з’ясувати не вдалося, тому в каталогах він зустрічається з позначкою «народна селекція».Дерево високе (5-6 м), крона розлога, але рідкісна, нагадує перевернуту мітлу. Непогані показники зимостійкості. Перший урожай знімають через 3 роки після посадки. Зливи визрівають і без додаткових сортів-запилювачів (Озима червона, Московська, Скороспілка червона), але з ними врожайність зростає в 4-5 разів. Культура рідко страждає від попелиці та дірчастій плямистості, зате плоди сильно тріскаються при підвищеній вологості. Угорка Пулковська пред’являє певні вимоги до грунту – дуже бажаний родючий суглинок. Зливи дозрівають з середини до кінця вересня, в кілька хвиль. Але можна дочекатися останніх – перші не обсипаючи. З одного дорослого дерева щорічно знімають 20-25 кг плодів. Зливи досить дрібні (20-25 г), одна половина помітно більша за іншу. Добре проглядається характерний шов. Забарвлення шкірки – фіолетово-синя з темно-червоними плямами, присутній восковий наліт у вигляді окремих плям. М’якоть блідо-жовта, зерниста. Смакові якості на любителя. В основному угорка Пулковська йде на домашні заготовки.

Угорка Пулковська – сорт, який виник сам по собі

дивовижна

Угорка Дивовижна – самобезплідний сорт, виведений українськими селекціонерами. Як запилювачів підберіть кілька сортів сливи, які, як і вона, пізно цвітуть.Дерево не дуже висока – 4-4,5 м.Урожай з нових рослин знімають через 4-5 років після посадки. Зливи досить дрібні (25-28 г), чорнильно-фіолетового кольору. Шов і восковий наліт світліше, майже голубі. М’якоть жовто-коричнева, пухка, дуже солодка. Кісточку відокремити від неї практично неможливо. Плоди угорки Дивовижної відрізняє хороша лежкість і транспортабельність, морозостійкість, висока опірність плодової гнилі.

Угорка Дивовижна, дійсно, відрізняється дивовижними смаковими якостямиРодина сорти – Донецька філія інституту садівництва Української академії аграрних наук. Держак сорти Ренклод зелений був щеплений на крону дерева Скороспілка червона.Угорка Донецька дозріває однією з перших. Урожай можна знімати вже в десятих числах серпня. Перше плодоношення – через 4-5 років після висадки в грунт.Дерево середньо росла – до 4,5 м. Крона розлога, не надто густа. Плодоношення регулярне, але до рекордних показників Донецької далеко. Максимум ви знімете 25-30 кг слив. Середня тривалість життя дерева – 17-20 років. Сорт самоплодовий, але наявність поруч інших слив підвищує врожайність. Підійдуть такі сорти, як Італійська, Анна Шпет, Альтана, Ренклод Карбишева.Угорці Донецької потрібно відповідний грунт. На занадто сухий і легкої піщаному грунті зав’язі регулярно будуть обсипатися. Плоди середнього розміру (близько 30 г). Шкірочка темно-фіолетова, з бурим відтінком і товстим суцільним шаром нальоту. Бічний шов практично непомітний. М’якоть тьмяно-зелена, оливкова, соковита і солодка, з легкою кислинкою. Ті, хто вирощують венгерку Донецьку, відзначають дивовижний смак чорносливу і компоту з неї. Зібрані сливи при кімнатній температурі зберігаються близько трьох тижнів, добре переносять транспортування.Якщо літо видалося холодним і похмурим, угорка Донецька на дереві може і не дозріти. Це відбудеться в подальшому, при зберіганні.

Угорка Донецька – досить примхлива культура, але її плоди дуже смачніІснує і інша зливу зі схожою назвою. Угорка Донецька рання – результат вільного перехресного запилення саджанців ренклод Фіолетового (він же Принц) і угорки Ажанской.Дерево досить високе (5-5,5 м), крона округла. Молоді пагони як ніби намагаються витися, але з віком розпрямляються. При тривалих засухах можуть подвянуть листя, але на плодах така погода ніяк не позначиться. Урожайність висока – 60-70 кг з дорослого дерева.Зливи середнього розміру (25-30 г) відрізняються дивовижними смаковими якостями. Це думка не тільки селекціонерів, але і незалежних експертів. Шкірочка темно-синя, припустимо легкий зеленуватий відтінок. Восковий наліт суцільний, блакитний. М’якоть салатового кольору, щільна до такої міри, що злегка похрускує. Дозрілі сливи можуть висіти на дереві протягом місяця, не обсипаючи.Сорт самоплодовий, але присутність на садовій ділянці угорки Донецької, Ренклод Карбишева істотно підвищить врожайність.

Венгерку Донецьку ранню багато хто вважає найсмачнішою з усіх аналогічних слив

Воронежская

Угорка Воронежская – результат щеплення держака ренклод Зеленого в крону дерева скороспілками червоною. Сорт районований спеціально для вирощування в теплих південних районах.Дерево порівняно невисока (3,5-4,5 м), крона сильно тягнеться вгору, нагадуючи мітлу. Сорт самобезплідний. Цвіте культура пізно, тому для запилення підберіть будь-яку домашню сливу з аналогічним терміном цвітіння. Характерні особливості угорки Воронезької – тривалий період вегетації, дуже пізно опадає листя, слабка стійкість до низьких температур і висока – до поширених хвороб кісточкових. У той же час, якщо рослина подмёрзло, можна не без підстав сподіватися на його одужання.Плоди великі (трохи менше 40 г), грушоподібні. Шкірочка фіолетово-бура. М’якоть дуже смачна, оливкового кольору, щільна і соковита. Характерний явно виражений аромат.Плоди підходять як для вживання в свіжому вигляді, так і для сушіння, домашніх заготовок.Якщо влітку було холодно, швидше за все, угорка Воронежская НЕ дозріє на дереві. Стиглості сливи досягнутий в процесі зберігання.

Угорка Воронежская часто підмерзає

Мічурінська

Угорка Мичуринская – сорт сливи середнього терміну дозрівання.Плоди середнього розміру (25-30 г), у формі майже правильного овалу, але з добре помітною «шийкою» біля плодоніжки. Зливи на стадії технічної зрілості мають зеленувато-синю шкірку, повністю достигли – синьо-фіолетове. Наліт щільний, сизо-блакитний. М’якоть насиченого зеленого кольору з майже непомітною жовтизною, щільна, соковита і дуже ніжна. Стиглі сливи буквально тануть у роті. Кісточка порівняно невелика. Щоб відокремити її від м’якоті, потрібно докласти зусилля.З врожаєм можна не поспішати. Дозрілі плоди не обсипаючи з дерева протягом місяця.Саме цей сорт сливи здебільшого використовують вітчизняні виробники соків з м’якоттю і дитячого харчування. Не в останню чергу це обумовлено хорошими показниками транспортабельності і тривалим терміном зберігання. Але і в свіжому вигляді плоди чудово смачні.Як недолік можна відзначити особливість формування крони. Скелетні гілки відходять від дерева під гострим кутом, тому у точки росту утворюються глибокі тріщини. Також багато хто скаржиться на непоказною і непривабливість слив. Але для садівника-любителя зовнішній вигляд – далеко не головне.

М’якоть угорки Мічурінський дуже соковита і ніжна

Богатирська

Родина сорти – Дубовський опорний пункт нижневолжские НДІ сільського господарства. Гібрид став підсумком перехресного запилення сортів Велетенська і Початкова.Дерево середньої висоти, крона розлога, не дуже заросла. Пагони виростають спочатку кривуватим.Плодоношення – в другій декаді серпня. Зливи великі, близько 35 г. Шкірочка чорнильно-фіолетова, покрита білястим нальотом. М’якоть кольору лайма, соковита, відчуваються окремі волокна. Кісточка погано від неї відділяється. Смак збалансований, солодкий, з легкою кислинкою.Сорт самоплодовий, обпилювачів не потребує. Урожайність щорічна, з часом тільки зростає. Середній показник – 60-70 кг плодів з одного дерева. Слива Богатирська добре переносить морозні зими, рідко страждає від хвороб і шкідників. Плоди добре переносять транспортування, придатні для тривалого зберігання.Як недолік відзначається перевантаженість сливи урожаєм, якщо своєчасно не вжити заходів. Внаслідок цього плоди дрібнішають.

Угорка Богатирська з кожним роком приносить все більше плодів

Звичайна (Угорка, або Домашня)

Угорка Звичайна, також відома садівникам під назвами Угорка, Молдавська, Домашня – один з найпопулярніших сортів. Серед його безперечних достоїнств – високі показники опірності типовим хвороб кісточкових, транспортабельності і лежкості.Культура підійде тільки для вирощування в регіонах з теплим кліматом. На північ від Курської, Воронезької області зливу Звичайна замерзне.Дерево високе (6 м і більше), крона широка, розлога, тягнеться вгору, утворюючи щось на кшталт піраміди. Термін його життя при належному догляді перевищує 30 років.Зливи дозрівають в середині вересня, як і всі пізні сорти добре зберігаються. Врожайність вище всяких похвал. Середні показники – 150 кг з дорослого дерева. Але такі значення можливі тільки при дотриманні всіх правил вирощування. Обов’язкова, наприклад, родючий грунт, добре утримує вологу. Ідеальний варіант – суглинок.Плоди дрібні (близько 20 г), шкірка здається чорною, але насправді темно-фіолетова. На сонці сливи відливають пурпуром. Характерно наявність цяток кольору міді або іржі, суцільного шару сизо-білого нальоту. Смак кисло-солодкий, м’якоть соковита. Сорт позиціонується як самоплодовий, але для підвищення врожайності корисно створити угорці Домашньої компанію. Найкраще підійдуть Анна Шпет, Італійська, Альтана.Першого плодоношення доведеться чекати досить довго – 7-8 років. Втім, для угорок це типово. Істотний недолік – сливи сильно тріскаються, якщо літо було дощовим і похмурим.

Угорка Звичайна – високе дерево з тривалим терміном життяУгорка Дубовская – пізньостиглий сорт, виведений в Ніжневолжском НДІ сільського господарства. Плоди достигають у другій декаді вересня.Дерево середньої висоти, але пагони швидко додають в довжині. Крона еліпсоподібну, як ніби піднесена. Сорт практично не страждає від моніліозу і вкрай рідко уражається плодожеркою. Також відрізняється морозостійкістю.Зливи не надто великі (25-30 г), майже овальні, але з явно вираженою «шийкою» біля плодоніжки. Шкірочка чорнильно-фіолетова, наліт на ній – блакитний. М’якоть зеленувато-жовтого кольору, щільна і соковита.На території Росії культура поширена мало. В основному її можна зустріти на батьківщині – у Волгоградській області.Урожайність підвищить наявність поруч запилювачів. Ідеальний варіант – сливи сорту Волгоградська, Анна Шпет, Велетенська.

Угорка Дубовская на території Росії поширена малоУгорка Ажанская родом із Західної Європи, конкретно – з Франції. Сорт позиціонується як самоплодовий, але наявність поруч запилювачів з групи ренклодів (Альтана, Зелений) позитивно впливає на врожайність.Дерево досягає у висоту 4-4,5 м. Крона в формі приплюснутого овалу, загущена. Врожаю доведеться чекати 4-5 років. Плоди масово дозрівають в останній декаді серпня. Навіть повністю стиглі сливи з дерева не обсипаються. Угорка Ажанская рідко страждає від плодожерки, але в дощове літо плоди тріскаються. А ці тріщини – «ворота» для всіляких хвороботворних грибків і бактерій.Урожайність непогана – 60-70 кг з дорослого дерева. Плоди пурпурного кольору, загострені у плодоніжки (так звана шийка). Характерно наявність рудих плям і товстого шару воскового нальоту. Шкірочка щільна, проте ніжна. М’якоть бурштинова, з легким зеленуватим відтінком. На смак вона приємна, ніжна, без волокон, але не дуже соковита. Кісточка, в порівнянні з іншими угорками, більш плоска і округла. Плоди добре переносять транспортування, але зберігаються максимум 7-12 днів.

Угорка Ажанская відрізняється врожайністю, але не лежкості

Особливості посадки і вирощування

Зливі угорці потрібно багато тепла і світла – врахуйте це при виборі місця для посадкиДогляд за угорками мало відрізняється від агротехнічних прийомів, характерних для інших кісточкових, не тільки слив. Але є і деякі особливості:
  • Будь-яка зливу угорка надзвичайно цінує сонячне світло і тепло. Тому ділянка повинна добре прогріватися і бути захищеним від різких холодних протягів. Ще одна обов’язкова вимога – поживний і пухкий грунт, добре утримує вологу. Холодний сире повітря має властивість накопичуватися внизу, тому низини не підійдуть. Протягом зими в них накопичується сніг. Це може спровокувати подпреваніе кори, особливо у кореневої шийки. Ідеальне місце – схил пагорба, що простягнувся з півночі на південь або з північного сходу на південний захід.
  • Заздалегідь перевірте кислотність грунту. Категорично не підійде для сливи угорки закислення грунт. Кращий варіант – слаболужною субстрат.
  • Після посадки сливи угорки грунт в пристовбурних кіл постійно потрібно підтримувати в зволоженому стані. Окремі сорти непогано переносять посуху, але рясного плодоношення в цьому випадку можна не чекати. Особливо важливо поливати венгерку під час цвітіння і тоді, коли плоди інтенсивно збільшують масу. Не варто забувати і про полив тільки що посаджених саджанців. Це запорука правильного розвитку кореневої системи та швидкої адаптації рослини до нових умов.
  • Слива угорка дуже вдячно відгукується на внесення добрив. Щороку навесні одночасно з перекопуванням грунту вносите в пристовбурні кола азотсодержащие добрива та натуральну органіку (перепрілий гній, перегній). Також корисні фосфор і калій.Восени від азоту відмовтеся – рослина не зможе правильно підготуватися до зимівлі.
  • Грамотна обрізка дуже важлива для угорки. Дерева відрізняються загущених кроною, в «природному» вигляді вони плодоносять набагато гірше, ніж при правильному формуванні. Затягувати з обрізанням настійно не рекомендується – слива угорка негативно реагує на видалення дорослих здерев’янілих пагонів. Як правило, на цьому місці з’являється дупло – справжні «ворота» для комах-шкідників, хвороботворних бактерій, грибків, імунітет рослини різко падає. Через 2-3 роки після висадки саджанця на постійне місце у сливи угорки потрібно повністю зрізати всю поросль біля коріння, дрібні гілочки, що ростуть усередину крони і вниз. Прикореневу поросль обрізають, розгрібаючи землю і знаходячи підставу кожного відростка. Однак якщо дерево постраждало від морозів взимку, залиште 2-3 найбільш міцні гілочки. З них в подальшому можна сформувати нові скелетні пагони.

Обрізку сливи угорки проводять пізніше, ніж у інших кісточкових дерев

Урожай сливи угорки – справжнє свято для очей садівника

Відгуки садівників

Обожнюю сорт сливи Початкова. У нас вона називається Угорка. Починаючи з третього року рясно плодоносить. Плоди соковиті, солодкі до гіркоти. Дерево любить воду, якщо не поливати – обсипається. Ну і про головне. Наливка з Угоркі – дивовижна річ. Можна наполягати на горілці, самогоні, спирті. На спирті, звичайно, крепковатая. А можна робити і вино.Костянтинhttp://sortoved.ru/blog_post/sort-slivy-vengerka-italyanskayaНе помилюся, якщо скажу про угорці Пулковської, що це основний сорт в Ленінградській області, «робоча конячка». Є практично в кожному саду, особливо в старому. Дозріває в середині або в кінці вересня. Досить велика, смак хороший, врожайність дуже хороша, зимостійкість середня, в суворі зими досить сильно підмерзає, після чого дає багато прикореневої порослі, тому і набула такого поширення по області.Ivignihttp://forum.prihoz.ru/viewtopic.php?p=341451#p341451Угорка Донецька Рання – дуже цінний екземпляр за смаковими якостями … Деякі профі кажуть, що вона краще за всіх …Олександрhttp://forum. cvetnichki.com.ua/viewtopic.php?f=9&t=355На нашій дачі росте два дерева сливи. Розповім про сорт угорка Італійська. Він має Темна великі подовжені плоди овальної форми з щільною солодкою м’якоттю. Дуже рясний урожай. Плоди легко піддаються сушці. Виходить чудовий чорнослив.керівникhttp://chudo-ogorod.ru/forum/viewtopic.php?f=51&t=866Багато моїх сусіди вважають, що сливи сорту Московська – межа мріянь: їх багато, вони солодкі. Навіщо витрачатися на дорогі сорти? А ми ж порахували, що подібного сорту не місце в саду багато в чому тому, що сливи несмачні – м’які, часто з черв’ячком, а ще частіше просто з гниллю, яка з’являється на плодах, ще висять на гілці.Afinahttp://ru.badgood.info/reviews/content/slivyi_sorta_vengerki_moskovskie_Угорка Московська – найбільша урожайна і стійка з них. Вона Самоплодность і часто приносить рясні врожаї червоних плодів посереднього смаку, дозрівають в кінці серпня – початку вересня. Але продукти переробки з них виходять непоганої якості, особливо варення і сік з м’якоттю.Іренhttp://cveti.clan.su/forum/9-283-1Серед сортів української селекції одна з найсмачніших – угорка Донецька рання. Угорка Донецька мені подобається одномірність плодів і рівномірністю завантаження за обсягом крони. Це відмінний сорт для чорносливу, і дуже важливий момент, що вона може дуже довго висіти на дереві.ilich2952http://forum.vinograd.info/showthread.php?p=800986Угорка Звичайна виділяється дуже хорошим смаком, дуже тривалим періодом споживання, але дрібна, що не скороплодная (початок плодоношення на 5-7 рік після посадки), дуже вражає Шарко. Тому останнім часом бажаючих закладати сади цього сорту поменшало. Але для шанувальників угорки Звичайної в Польщі виведені три її клона: Толар, Проміс, Нектавіт, які хоча і не перевершили материнський сорт по крупноплідність, але менш схильні до захворювання Шарко.ilich2952http://forum. vinograd.info/showthread.php?p=800986Будь сорт сливи угорки в основному цінується вітчизняними садівниками за врожайність і тривалий термін життя дерева. Щільна м’якоть володіє чудовим смаком і ароматом, такі плоди – відмінна сировина для домашніх заготовок на зиму. Не менш важливий і естетичний момент – цвітіння сливи угорки прикрасить ваш сад.

Сорт сливы Венгерка Корнеевская: фото, отзывы, описание, характеристики.

Человек, далёкий от садоводства, скорее всего удивится, узнав, что популярная слива Венгерка — это вовсе не сорт, а большая группа, включающая в себя отменного вкуса разновидности, плоды которых имеют схожую форму и окраску. Среди распространённых сортов, представляющих эту группу — Венгерка Корнеевская. Название своё получила в честь создателя — Р.В. Корнеева, который разделил авторство с Л.Н. Жуковой. В качестве родительских форм были выбраны Волгоградская и Богатырская. Заявка на регистрацию «новинки» была подана в 1991-ом году. В Госреестр селекционных достижений РФ слива была занесена только в 2002-ом году, пройдя длительное сортоиспытание. Регион допуска — Центрально-Чернозёмный округ (Белгородская, Тамбовская, Курская, Орловская, Липецкая, Воронежская области). Описываемая разновидность пригодна для садов интенсивного типа.

Описание

Дерево средней силы роста, который, впрочем, зависит от подвоя. Крона у Венгерки Корнеевской округлая, раскидистая, приподнятая, умеренно загущенная. Штамб и скелетные ветви покрывает серая кора, которая со временем начинает шелушиться. Главные ветви отходят от ствола под острым углом, что не добавляет прочности соединению. Побеги дугообразно изогнутые, кора голая, тёмно-коричневая, покрытая множественными чечевичками. Конические почки расположены к побегу под углом в 45°, они среднего размера, коричневые. Листья у сорта обычного размера, обратнояйцевидные, с округлым основанием, короткозаострённые, с мелкогородчатым краем. Цвет листовой пластины тёмно-зелёный сверху и светло-зелёный с нижней стороны. Листья гофрированные, грубые, слабоопушённые, прямые. У основания листовой пластины расположены 2 маленькие желёзки коричневого цвета. Черешок небольшой, покрытый лёгким опушением, сильно пигментированный. Прилистники отсутствуют. Цветки маленькие, растут поодиночке или составляют 2-х, или 3-х цветковые соцветия. Урожай Венгерки Корнеевской формируется на длинных однолетних побегах и на шпорцах.

Костянки у сорта овальные, одномерные. Размер плодов сливы выше среднего, масса 30 — 35 грамм, высота — 42,8 мм, диаметр — 32,2 мм. Вершина имеет заострение, воронка глубокая и узкая. Брюшной шов мелкий, слабозаметный. Окраска тёмная, фиолетово-бурая, со сплошным густым восковым налётом. Подкожных точек много, но они малозаметны. Плодоножка обычной длины и толщины, прямая. Мякоть жёлтого цвета, сочная, хрящеватой консистенции, нежная. Вкус хороший, сладкий, оценивается довольно высоко — на 4,5 балла. Сок бесцветный. Содержание веществ в 100 граммах мякоти: сухих веществ 19,75% — 22,5%, сахаров 14,07% — 15,0%, кислот 0,93% — 1,3%, витамина С 6,51 — 9,1 мг. Косточка удлинённая, саблевидная, от мякоти отделяется легко. Размер косточки средний — около 7% от мякоти плода.

Характеристики

  • Период плодоношения Венгерки Корнеевской наступает через 3 — 4 года после высадки однолетним саженцем;
  • зацветает растение в начале мая, цветения длится больше недели;
  • по срокам созревания слива среднепоздняя. На время созревания урожая влияют погодные условия, поэтому этот период может длиться со второй декады августа по первую декаду сентября;
  • плодоношение регулярное, без перерыва;
  • показатель урожайности средний. С деревьев 6 -10-летнего возраста снимают 25 — 30 кг плодов. В Госреестре селекционных достижений РФ зафиксирован показатель до 116 ц/га;
  • срок жизни дерева зависит от подвоя. На войлочной вишне растения получаются невысокие и недолговечные — срок эксплуатации всего 12 — 15 лет. На сливе и абрикосе — уже 18 — 20 лет;
  • сорт зимостойкий, особенно устойчива к морозам древесина. В суровые зимы или периоды с резкими перепадами температур может наблюдаться частичное подмерзание плодовых почек;
  • засухоустойчивость сливы хорошая, особенно, когда в качестве подвоя выступает абрикос;
  • иммунитет у Венгерки Корнеевской высокий. В годы распространения болезней фруктовых культур разновидность может поражаться до 2 баллов. Вредители наносят повреждения до 3 баллов;
  • культура относится к самоплодным, в опылителях не нуждается;
  • транспортировочные показатели отличные, плотные костянки прекрасно переносят длительные поездки. Лёжкость тоже хорошая;
  • плоды десертного назначения. Но используют их не только в натуральном виде. Из фруктов варят отличный густой джем и повидло, плоды сушат и замораживают.

Посадка и уход

Для посадки лучше всего приобретать одно- или двухлетние саженцы сливы. Срок проведения процедуры — весна или осень. Место для выращивания этого сорта должно быть солнечным, хорошо прогреваемым и защищённым от сквозняков. Почва предпочтительна рыхлая и питательная, таким требованиям отвечают суглинки. Из-за недостатка Венгерки Корнеевской в виде острого угла отхождения ветвей от ствола нужно опасаться потенциального разлома, который может возникнуть из-за обильного урожая или сильного ветра. Устраняют этот дефект в молодом возрасте, во время формирования кроны. Весной веткам придают горизонтальное положение и закрепляют их на растяжки. В период плодоношения, который отличается обильностью, под ветки обязательно нужно ставить опоры. Прореживающую обрезку сформированного дерева проводят весной, санитарную — по мере необходимости. Полив умеренный, почва не должна закисать. Культура отзывчива на подкормки — комплексные минеральные удобрения вносят ежегодно, органику 1 раз в 2 — 3 года. Обязательно проводят профилактическую обработку против болезней и вредителей, весной и осенью чистят и белят штамб.

Венгерка Корнеевская — отличный сорт для фруктового сада. Она не разочарует даже начинающего садовода. Нетребовательность к почве и уходу, отсутствие периодичности в плодоношении, высокая зимостойкость древесины и устойчивость к засушливым периодам — всё это делает разновидность очень популярной. Существенных недостатков у сливы не выявлено.

опис сорту, фото, вирощування, відгуки

На землі існує не менше 30 сортів слив,що відрізняються зовнішнім виглядом, смаковими якостями та умовами зберігання. При цьому більшість видів вивели селекціонери, які намагалися отримати морозостійкі і високоврожайні дерева. Особливою любов’ю у садівників користується Угорка.

Найбільш поширеними видами є:

  • Московська.
  • Білоруська.
  • Корніївський.
  • Італійська.
  • Пулковська.
  • Дивовижна.
  • Донецька.
  • Воронежская.
  • Мічурінська.
  • Богатирська.
  • Звичайна (домашня, або угорка).
  • Дубовская.
  • Ажанская.

На особливу увагу заслуговує зливу Угорка московська. Опис сорту, фото і умови вирощування даної культури зацікавлять багатьох початківців і досвідчених садівників.

Походження, звідки пішла назва сорту

Зливи, плоди яких дуже схожі за зовнішнімувазі, об’єднані загальною назвою — угорка. На думку багатьох біологів, історичною батьківщиною даного сорту є Азія, звідки і почалося його «тріумфальний хід» по планеті. Жителі території СРСР досить пізно познайомилися з даною культурою, і лілово-сині і фіолетово-червонуваті плоди привезли їм саме угорці, чим і обумовлено назву. Також зливу Угорка московська ще називається Царицинської і є одним з найстаріших сортів. Її селекціонери вивели в 1947 році зовсім випадково, намагаючись виростити гібрид для колективних господарств, розташованих в радіусі 25 км від Москви (європейська частина Росії). Тоді саджанці Угорки домашньої (звичайної) самоопиліться, в результаті чого вийшли витривалі сіянці, які здатні приносити високий урожай. Даний різновид внесли до держреєстру по Центральному району, а сам сорт вважається з тих пір основним в стандартному сортименті Московської області.

Як виглядає дерево, опис сорту

Якщо ви плануєте посадити на своїй ділянціневимоглива до догляду дерево, то кращим варіантом стане зливу Угорка московська — опис сорту, фото легко допоможуть дізнатися, як вона виглядає. Так, дорослі культури відрізняються розлогою, густою кроною, що має правильну кулясту форму. У порівнянні з іншими деревами, даний вид вважається середньорослі. Його висота досягає максимум 3-3,5 метрів. Листя зелені середньої величини, форма — подовжена. Крім того, її плодоношення зосереджено на букетний гілочках і однорічному прирості.

Як виглядають плоди Угорки московської

Перший урожай сливи сорту Угорка московськаз’являється досить пізно — на 6-8 рік життя рослини, але при цьому плодів зав’язується дуже багато. За умови правильного догляду фруктів стає з кожним роком все більше. З одного дерева цілком можна зібрати до 40 кг врожаю.

Слива Угорка московська відрізняться плодамисередньої величини, їх маса в основному досягає 25 грамів, форма асиметрична, округло-овальна, іноді яйцеподібна. Крім того, на фруктах помітний яскраво виражений шов, розташований практично посередині. Колір плодів — фіолетово-синюватий або фіолетово-червоний, чорний. Шкірочка має інтенсивний восковий наліт, грубувата. М’якоть у слив даного сорту янтарно-жовтого, медового кольору, щільна, груба, але при цьому соковита, з солодкувато-кислуватим смаком. Кісточка у них подовжено-овальної форми. Дозрівають плоди не раніше кінця літа — початку осені.

Особливості посадки і вирощування

Вибираючи місце для посадки нового саджанця, вартовраховувати, що вирощування сливи Угорки московської не вимагає особливих зусиль і умов. Єдине, чого вона потребує — це наявність тепла і світла. Догляд практично не відрізняється від тих агротехнічних прийомів, які необхідні для більшості кісточкових. Кращою грунтом для дерева буде слаболужною субстрат, а ось закислення грунти вкрай не вітаються. Визначаючи ділянку, зупиніть свій вибір на тому місці, де земля пухка, захищена від холодних різких протягів, добре прогрівається сонцем і утримує вологу. Низини для посадки не підійдуть, оскільки в них накопичуються холодне повітря і сніг в зимову пору року, що може спровокувати процес запреванія кори. Ідеальним місцем стане схил пагорба, розташований на південному заході або північному сході.

Після посадки підтримуйте грунт у пристовбурнихколі у вологому стані — це буде запорукою правильного розвитку кореневої системи і допоможе рослині швидше адаптуватися до нових умов. Крім того, слива Угорка московська відмінно переносить посуху, однак в цьому випадку вона не принесе бажаного рясного плодоношення. Поливайте її в період цвітіння — і тоді плоди почнуть інтенсивно збільшувати свою масу.

Вдячно сорт відгукується і на внесення добрив — під час щорічного перекопування грунту підсипати в пристовбурні кола перегній або перепрілий гній, калій і фосфор.

Як проводити обрізку

Для Угорки вкрай важлива грамотна обрізка,оскільки дерева відрізняються трохи загущеній кроною. Правильне формування підвищує врожайність і зміцнює гілки. Не варто затягувати з процесом обрізки, інакше можете нашкодити дереву — воно болісно переносить видалення здерев’янілих дорослих пагонів. Якщо все ж довелося відрізати велику гілку, то на її місці може утворитися дупло, яке стане місцем розмноження цілого ряду хвороботворних бактерій і проживання шкідників. Також знижується і імунітет сливи.

Експерти радять через 2-3 роки після висадкимолодого саджанця на постійне місце повністю зрізати дрібні гілки, що ростуть вниз і всередину крони, а також всю прикореневу поросль. Обережно розкопати руками землю і, відшукавши підставу кожного з прикореневих відростків, відріжте його. Якщо ж дерево пошкодили морози, то краще залишити кілька міцних гілочок — надалі з них можна благополучно сформувати скелетні пагони.

Запилення Угорки московської

Даний сорт є Самоплодность і,самостійно запилюючи, регулярно дає відмінний урожай. Але допоможуть істотно підвищити врожайність розглянутої нами сливи (Угорки московської) запилювачі. Для цих цілей можна висадити на ділянці скороспілками червону, Ренклод колгоспний і Тульську чорну сливу.

Переваги і недоліки сорти

Незважаючи на той факт, що плоди описуваногосорту не відрізняються оригінальними смаковими якостями, вони відмінно підходять для транспортування і добре зберігаються. Фрукти можна перевозити на далекі відстані і навіть зривати невизревшімі.

Також зливу Угорка московська добре переноситьтривалу посуху і стійка до хвороб. Єдиним мінусом є відсутність скороплодности. Однак сучасні селекціонери зараз прагнуть виростити гібриди, які здатні набагато раніше радувати садівників своїм урожаєм.

Рекомендації та відгуки садівників, цікаві факти

Варто відзначити, що саме з Угорки робитьсясправжній чорнослив, і про це угорцям було відомо вже в XIX столітті. Вони не поспішали зривати з дерев зрілі плоди, чекаючи, коли вони самостійно впадуть на землю. Зливи злегка подвяливаются, зберігаючи при цьому свою користь. Така особливість фруктів пов’язана з співвідношенням пектину з кислотами і рівнем цукру. Так, рівень цукристості сливи становить не менше 14-16%, а сухої речовини — до 20%. Виходять з неї всілякі настоянки і навіть вино.

Багато садівники рекомендують в урожайні рокизавчасно робити підпори для гілок, щоб ті не зламалися від надмірної ваги плодів. Також дерево важливо поливати в посуху, щоб сливи не обсипалися.

Крім того, фрукти даного сорту включаються і враціон харчування хворих на гіпертонію, туберкульоз, запалення легенів і ревматизмом. В основному власники ділянок залишають тільки позитивні відгуки про зливі угорка московської. Виділяючи багато позитивні характеристики, вони не забувають згадати, що сорт є не тільки невибагливим, але і недорогим.

Посадивши кісточкових культур даного сорту, ви завжди зможете радіти рясного урожаю при мінімальних затратах.

«Умэбоси»: секрет здоровья самого кислого японского фруктового лакомства

Соленые маринованные сливы, или umeboshi , были излюбленной частью японской диеты на протяжении веков, ценились за их консервирующие качества и пользу для здоровья, а также за их характерную кислотность и соленый привкус. Однако настойчивая смесь соли и кислоты делает их неприятными для некоторых. Молодые японцы сегодня также едят гораздо меньше умебоши , чем предыдущие поколения.Тем не менее, сторонники сопротивляются, утверждая, что сочетание пользы для здоровья и уникального вкуса делает скромный умебоси идеальным суперпродуктом для двадцать первого века.

Умэбоши : восходящая международная звезда?

Судзуки Такафуми, управляющий директор производителя умебоси компании Shōkibai, с огорчением вспоминает зарубежный дебют своей фирмы: «Впервые мы приняли участие в международной продовольственной ярмарке в Турции. Я видел, как люди клали в рот умебоши и в ужасе выплевывали их снова.Я не мог поверить в то, что видел».

Штаб-квартира компании находится в городе Вакаяма. Компания производит люксовый бренд Kishū Nankō-ume на своем заводе в Минабе в районе Хидака префектуры Вакаяма, районе, известном своими сливами сорта . После кропотливого контроля качества эти огромные сливы упаковываются в индивидуальную упаковку и являются популярным выбором в качестве подарка. Судзуки, уверенный в качестве продукта своей компании, привык к успеху, что еще больше огорчило далеко не положительную реакцию дегустаторов в Турции.

Самый известный продукт Shōkibai. Упаковка из 10 слив серии Kiwami продается за 2700 иен. (Фото предоставлено Shōkibai)

Несмотря на это первое разочарование, Suzuki говорит, что Shōkibai по-прежнему полна решимости расти на международном уровне и приносить радость umeboshi людям по всему миру. «Не так давно васаби и маринованный имбирь тоже были незнакомыми вкусами», — объясняет Судзуки. «Но международная популярность суши все изменила, и сегодня они стали неотъемлемой частью наслаждения суши для людей во всем мире.Я считаю, что умебоси имеют потенциал занять такое же место за международным столом. Возможно, нам просто нужно немного изменить наши рецепты и найти новые комбинации умебоси с различными видами пищи».

Suzuki не видит причин, по которым значительная польза для здоровья и великолепный (если приобретенный) вкус умебоси не должны также сделать их популярными за рубежом. «Одной из важных причин популярности японской кухни за границей является ее здоровый образ», — говорит он.«Если мы сможем сделать пользу для здоровья умебоси более широко известной, я уверен, что их популярность вырастет».

Судзуки (справа) с умэ фермером Кубо Рюдзи. Эти двое говорят, что они должны принять новые вызовы, чтобы повысить ценность местных слив.

Соберись: это полезно для тебя!

Люди в Японии ели умебоси на протяжении веков, узнав на собственном опыте об их восстанавливающих и консервирующих свойствах, а также об их достоинствах в защите от простуды и других насекомых. Люди в период Хэйан (794–1185) использовали умэбоши в качестве лекарства. В период Сэнгоку (1467–1568), эпоху широкомасштабных военных конфликтов между военачальниками, смесь умебоши с рисовой мукой и леденцами, известная как умебоси-ган , ценилась самураями как полевой паек. .

Однако по сей день активные ингредиенты умебоши и их целебные свойства малоизвестны широкой публике. По этой причине Минабэ недавно создала в мэрии специальный отдел по продвижению местной сливы.Его деятельность включает в себя проведение мероприятий на тему умэ , и он даже опубликовал мангу, объясняющую пользу для здоровья местного деликатеса.

(по часовой стрелке сверху слева): ратуша Минабэ; отдел ume , обклеенный плакатами, рекламирующими фрукты; В 2014 году город принял местный закон, поощряющий подачу рисовых шариков с умебоси .

Umeboshi имеет характерную терпкость благодаря лимонной кислоте. Умэ содержат самую высокую концентрацию лимонной кислоты среди всех фруктов, и даже маленький плод содержит в два-три раза больше лимонной кислоты, чем лимон.

Лимонная кислота вместе с умебоши аппетитной кислинкой, которая обостряет аппетит, улучшает кровообращение и укрепляет иммунную систему, снижая шансы заболеть простудой или неприятным приступом гриппа. Также было показано, что он ограничивает активность бактерии pylori, основной причины гастроэнтерита, язвы желудка и рака желудка. Кроме того, он повышает энергию и помогает организму восстанавливаться после нагрузки, помогая расщеплять и вымывать молочную кислоту, одну из причин физической усталости.

Нанко-уме, гордость Вакаямы, из сада Кубо. Название происходит от местной школы, которая помогла разработать новый штамм.

Умебоши содержат бензойную кислоту, ключевой компонент консервирующих свойств и важную часть аромата. Соединение ограничивает способность бактерий к размножению, что считается одной из причин популярности умебоси в рисовых шариках как легкого и портативного блюда.

Умэбоши являются хорошим источником полифенолов, которые, как считается, снижают риск диабета, помогают снизить кровяное давление, предотвращают затвердевание артерий и улучшают усвоение кальция. Кроме того, недавно было обнаружено, что нагревание умебоши производит ванилин, химическое вещество, которое помогает ограничить вздутие живота жировых клеток, оказывая потенциальную поддержку людям, пытающимся контролировать свой вес.

Одним из потенциальных недостатков является высокое содержание натрия, хотя это делает умебоси эффективным средством борьбы с опасностью теплового удара во время жестокого японского лета. Тем не менее, это, вероятно, хорошая идея, чтобы не потреблять слишком много на ежедневной основе.

Suzuki отмечает, что содержание соли варьируется в зависимости от сорта: «Основные традиционные shira-boshi маринованные в соли сливы содержат 20% натрия. Чуть ниже, и на внешней стороне плода начинает расти белая плесень. Но в случае умебоси со вкусом меда, шисо (перилла) и хлопьев скумбрии содержание соли намного ниже, обычно от 7 до 17 процентов. Сливы со вкусом меда становятся популярными сувенирами среди посетителей из Тайваня и материкового Китая, где люди уже знакомы с культурой употребления в пищу умэ .

Шира-боси сливы имеют высокое содержание натрия, но многие местные жители говорят, что эти соленые умэ самые лучшие.

Придание акцента разнообразным блюдам

Характерная острота умебоси является результатом чрезвычайной солености в сочетании с естественной кислинкой сливы. Многим нравится кислый вкус сам по себе, но некоторые поначалу находят соленость подавляющей. Неудивительно, что вкус может шокировать непосвященных.(Реакция ничего не подозревающих детей и иностранцев, когда они впервые кусают маринованную сливу, уже давно является источником развлечения в Японии.) вкус. Родители обычно советуют детям есть умебоси , потому что они считаются полезными, или добавляют их в коробки для завтрака из-за их консервирующего действия, и таким образом потомство постепенно приобретает вкус маринованных фруктов. Известно, что некоторые знатоки продвинутого уровня наслаждаются сливами сами по себе, но для большинства людей умэбоши обычно подают в качестве сопровождения к еде из риса, помогая выявить общий вкус еды и добавить тонкий вкус. акцент свой.

Однако в последние годы молодые люди в Японии стали есть меньше умебоси . Согласно Обследованию экономики домашних хозяйств, проведенному Бюро статистики Министерства внутренних дел и коммуникаций, объем умэбоси , купленных типичным домохозяйством в течение года, сократился на 30% в период с 2002 по 2016 год с 1050 грамм до 750 грамм.

Многие иностранцы, которые находят умебоши неприятными сами по себе, говорят, что они не возражают против вкуса, когда их подают с рисом, либо в рисовом шарике, либо в зеленом чае и рисе тязукэ , как показано здесь.(Фото любезно предоставлено Shōkibai)

Попытки представить миру

умебоси

Справедливо сказать, что тот, кто пробовал умебоси самостоятельно и решил, что сильный вкус не для него, еще не испытал настоящий аромат умебоши . Судзуки говорит, что это все еще метод проб и ошибок, но Сёкибай добивается своего: «В Турции во время второй дегустации мы смешали умебоши с сыром, который купили на месте. И сразу отношение людей начало меняться.«Эй, это неплохо», — начали они.

Четко осознавая потенциал зарубежного рынка, в апреле 2017 года Shōkibai запустила консьерж-сервис ume , предлагающий новые способы наслаждения umeboshi . Suzuki говорит, что идея состоит в том, чтобы использовать бренд, чтобы заявить о себе umeboshi как о характерно японском ароматизаторе. «Мы хотим развить его потенциал в качестве приправы, немного похожей на майонез или заправку», — говорит он.

Продукты, которые уже поступили в продажу, включают пюре ume с легким копченым вкусом и пасту umeboshi с кусочками трюфелей и сыром Компте из Франции.Пюре умэ можно подавать к стейкам, рыбным блюдам и салатам, а сочетание сыра и трюфелей станет вкусной закуской к вину.

(по часовой стрелке сверху): умэ можно использовать для придания уникального вкуса многим видам блюд; уме подается с сыром и трюфелями; пакеты копченого умэ пюре.

Suzuki надеется, что консьерж-служба повысит международную привлекательность ume , дав возможность иностранцам насладиться вкусом umeboshi в приятной форме.Однако он не хочет, чтобы это останавливалось на достигнутом. «Идея состоит в том, что затем они перейдут от этих продуктов к тому, чтобы попробовать радость и пользу для здоровья от настоящего умебоси », — говорит он.

Сливовод, один из культиваторов по контракту Сёкибая, демонстрирует корзину Нанкумэ.

(Первоначально опубликовано на японском языке 11 августа 2017 г. Фотография к заголовку: Рисовые шарики с умебоси. Все фотографии предоставлены Nippon.com , если не указано иное.)

Угорь отварной в маринаде — пошаговый рецепт с фото

Описание приготовления:

Этот рецепт маринованного отварного угря очень популярен в странах Балтии.Если вы бывали там и пробовали это блюдо, уверена, вы не раз приготовите его дома. Делюсь с вами классическим рецептом отварного маринованного угря. Если вы хотите более ароматный маринад, смело экспериментируйте со специями. Готовьте и наслаждайтесь нежным вкусом изысканной рыбы!

Назначение: На обед/На ужин/На праздничный стол

Основной ингредиент: рыба и морепродукты / угорь

Блюдо: Закуски

Ингредиенты:

  • Угорь — 800 — 1000 г
  • Лук репчатый — 1 шт. (1 большая луковица)
  • Морковь — 2 шт. (среднего размера)
  • Черный перец горошком — 4-5 штук
  • Лимон — 1 шт.
  • Лавровый лист — 1-2 шт.
  • Соль — 0.5 ст. ложки (по вкусу)
  • Сахар — 1/3 чайной ложки
  • Вода — 3-4 стакана

Порций: 5-7

Как приготовить «Угорь отварной в маринаде»

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 1

Подготовим те продукты, которые нам понадобятся. Если угорь был куплен замороженным, разморозьте его.

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 2

Крупную луковицу чистим и нарезаем не очень мелко.

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 3

Морковь чистим и нарезаем как вам нравится. Нарезаю кольцами.

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 4

Подготовленные лук и морковь высыпаем в кастрюлю, в которой будем варить угря.

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 5

Поверх овощей выложить кусочки угря и залить водой так, чтобы она покрывала его на пару сантиметров. Добавить специи — соль, сахар, перец, лавровый лист, лимонный сок. По желанию можно добавить стебли петрушки и укропа, только потом их выбросить. Ставим готовить

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 6

Довести до кипения и снять образовавшуюся пену.Продолжаем готовить на слабом огне под крышкой! минут 30.

Вареный угорь в маринаде — фото шаг 7

После того, как угорь сварится, остужаем его и выкладываем в блюдо, где будем подавать угря на стол. Если вам не нравится вкус вареного лука и моркови, можно процедить бульон и выбросить ненужные овощи. Выбросьте лавровый лист и перец. Теперь ставим наше блюдо в холодильник для застывания.

Внутренние районы Кто есть кто — Американский угорь

| | | | | | |

Описание

Американский угорь ( Anguilla rostrata ) — очаровательная мигрирующая рыба с очень сложным жизненным циклом. Как и лосось, он живет как в пресной, так и в морской воде. Но его жизненный цикл прямо противоположен лососевому: угорь — катадромный вид. Он рождается в соленой воде и мигрирует в пресную воду, чтобы расти и созревать, прежде чем вернуться в соленую воду, чтобы нереститься и умереть. Американский угорь может жить до 50 лет.


Это длинная, стройная рыба, которая может достигать более одного метра в длину и весить 7,5 кг. Самцы, как правило, меньше самок, достигая размера около 0.4 м. С маленькими грудными плавниками сразу за жабрами, отсутствием брюшных плавников, длинными спинными и брюшными плавниками и тонким слоем слизи на крошечной чешуе взрослый угорь немного напоминает слизистую змею, но на самом деле является настоящей рыбой. Взрослые угри различаются по окраске: от оливково-зеленой и коричневой до зеленовато-желтой, со светло-серым или белым брюшком. Самки окрашены светлее самцов. Крупные самки при взрослении становятся темно-серыми или серебристыми.


Он известен под разными именами в Канаде, в том числе: Атлантический угорь, Обыкновенный угорь, Серебряный угорь, Желтый угорь, Бронзовый угорь и Easgann на ирландском гэльском языке. На языках коренных народов, таких как микмак, он известен как k’at или g’at , алгонкины называют его pimzi или pimizi , на оджибве bimizi , на кри

3 900inkosew и Kinebikosew. Сенека называет его

года:нох .


Американский угорь — единственный представитель своего рода (или группы родственных видов) в Северной Америке, но у него есть близкий родственник, обитающий в том же районе нереста: европейский угорь. Оба имеют схожие жизненные циклы, но разное распространение в пресноводных системах, за исключением Исландии, где можно найти оба (и гибриды обоих видов).

Среда обитания и привычки

Морская трава

На протяжении своего жизненного цикла американский угорь будет использовать самые разные места обитания. На самом деле, считается, что она занимает самый широкий диапазон мест обитания среди всех рыб в мире! В то время как большинство угрей проводят большую часть своей жизни в пресноводных озерах и реках, некоторые остаются в соленой или солоноватой воде (где соль и пресная вода смешиваются) недалеко от побережья.


Зимой в соленой или солоноватой воде угри укрываются в иле на дне лиманов и заливов, но мы мало знаем о среде обитания угрей в пресной воде в холодное время года. Было обнаружено, что некоторые угри проводят зиму на глубине более 10 м. Раньше считалось, что угри зимуют только в мелководных бухтах. Когда температура воды опускается ниже 5°С, угри зарываются в субстрат и впадают в состояние оцепенения, или полного бездействия.


Во время нереста каждый американский угорь, независимо от того, мигрировал он в пресную воду или нет, уплывает от берега в определенную область Атлантического океана, называемую Саргассовым морем.Эта спокойная область с теплой водой создана циркулирующими океанскими течениями, создающими круговорот, в котором водоросли плавают на поверхности.


Американский угорь может стать добычей других рыб и птиц в любой момент своего жизненного цикла, как в пресной, так и в соленой воде. В течение дня и когда угри моложе (и, следовательно, меньше), угри будут использовать субстрат (камни, песок и ил), груды камней и древесные остатки (например, бревна и коряги) на дне воды или водную растительность. чтобы спрятаться от хищников.Угри регулярно зарываются в песок и грязь, чтобы полностью спрятаться. В соленых или солоноватых районах угря можно встретить в мелководных защищенных водах континентального шельфа, иногда в районах с зарослями взморника.

Диапазон

Распространение американского угря

Американский угорь нерестится исключительно в Саргассовом море, районе на юге северной части Атлантического океана.По мере роста они мигрируют в прибрежные и внутренние районы.


В то время как некоторые особи остаются в солоноватых или прибрежных морских системах вблизи берега всю свою жизнь, американский угорь в основном встречается во внутренних пресноводных средах обитания, в некоторой степени связанных с соленой водой. Исторически сюда входили все доступные пресноводные места обитания, эстуарии и прибрежные морские воды в Канаде, которые были связаны с Атлантическим океаном до середины побережья Лабрадора. Он был обнаружен внутри страны в водоразделе Святого Лаврентия до Великих озер с остановкой у Ниагарского водопада (хотя возможно, что когда-то угри находили дальше в бассейне Великих озер).Плотность угрей в районе имеет тенденцию к уменьшению по мере удаления от океана, поскольку все меньше и меньше угрей мигрируют вверх по течению. Интересно, что во внутренних районах Онтарио и западного Квебека были обнаружены только самки, и они самые крупные и плодовитые в мире.

Ближе к Атлантике более мелкие самцы и самки угря живут в смешанных популяциях. Ученые считают, что это связано с генетикой угрей и, возможно, с процессами естественного отбора.


На международном уровне его распространение в пресной воде простирается от Западной Гренландии и Исландии на севере до Панамы и даже Бразилии на юге.

Кормление

Рацион угря сильно меняется по мере его роста и взросления. На самой ранней стадии, будучи личинкой, он потребляет частицы из толщи воды. По мере взросления во время миграции начинает питаться мелкими личинками насекомых или других беспозвоночных. Достигнув своей основной среды обитания, где он проводит большую часть своей жизни, американский угорь становится ночным всеядным, охотясь по ночам за рыбой, моллюсками, ракообразными, личинками водных насекомых, обитающими на поверхности насекомыми, червями и растениями.На протяжении большей части своей жизни раки являются его предпочтительной добычей. Обычно он выбирает мелкую добычу, на которую легко напасть, и считается главным хищником в пищевой цепочке. Зимой он перестает питаться, а когда становится половозрелым и готов мигрировать обратно в океан.

Разведение

Жизненный цикл американского угря

Сложная жизнь американского угря начинается и заканчивается в Саргассовом море.С конца весны до поздней осени половозрелые канадские угри начинают миграцию в открытый океан для нереста — путь длиной 5500 километров. Особь нерестится или размножается только один раз в жизни, и нерест происходит с конца зимы до ранней весны в Саргассовом море. Самки могут откладывать до 22 миллионов яиц, однако обычно они откладывают от 0,5 до 4 миллионов яиц. Ученые обнаружили, что более крупные самки угрей, подобные тем, что обитают в глубине суши в Канаде, часто более плодовиты, что делает их очень важными для следующего поколения.Самец угря оплодотворяет яйца, как только они откладываются. Из миллионов отложенных и оплодотворенных яиц лишь небольшой процент доживает до следующего этапа своего жизненного цикла.


Примерно через неделю из выживших оплодотворенных яиц вылупляются личинки угрей. Эти личинки называются лептоцефалами. Они прозрачны и имеют форму листа ивы. Эти личинки покидают Саргассово море, пассивно дрейфуя (а не активно плавая) в Гольфстриме, главном океанском течении, в течение семи-двенадцати месяцев.Они превращаются в стеклянных угрей, когда достигают длины от 55 до 65 миллиметров по мере приближения к более мелким океанским водам континентального шельфа. Стеклянные угри похожи на взрослых угрей, но они намного меньше и прозрачны. По мере приближения к береговой линии они постепенно темнеют, перемещаются из толщи воды в донный субстрат и становятся эльфами.

От трех месяцев до нескольких лет эльфы мигрируют в районы, расположенные ближе к берегу или вверх по речным системам. Когда они достигают места назначения, они становятся незрелыми угрями или желтыми угрями.Как следует из их названия, они желтоватого и кремового цвета. Желтые угри, остающиеся в солоноватой или соленой воде, пройдут свой жизненный цикл намного быстрее (около девяти лет), чем те, которые мигрируют дальше вглубь суши в пресноводные места обитания (до 50 лет). Именно в этот период их жизни происходит большая часть их роста, и самцы и самки угрей становятся разными: самки становятся крупнее и светлее. Когда они становятся половозрелыми или взрослыми угрями, их называют серебряными угрями.На этом этапе они готовы мигрировать обратно в Саргассово море, изменившись физически, чтобы сохранить энергию для долгого плавания туда, где они родились. Когда они прибудут, они появятся и умрут. Ученые не обнаружили угрей, которые отнерестились, а затем вернулись в пресную воду.

Консервация

Американский угорь считается видом-индикатором: здоровье его популяций является хорошим индикатором целостности экосистемы или среды обитания.Если у угрей все в порядке, то и вся среда обитания тоже в порядке. Но некоторые популяции, к сожалению, не процветают и резко сократились за последнее столетие. Из-за этого этот вид был оценен Комитетом по статусу находящихся под угрозой исчезновения диких животных в Канаде (COSEWIC) как находящийся под угрозой исчезновения в 2012 году. Канаде, но в некоторых провинциях, включая Онтарио, он имеет разные статусы, где он был внесен в список исчезающих видов и получил защиту в соответствии с Законом Онтарио об исчезающих видах .


Угрозы, вызвавшие это снижение как на суше, так и в прибрежной части Канады, включают изменения среды обитания угря, наличие нескольких плотин и турбин на реках, исторический промысел этого вида, наличие загрязняющих веществ и загрязняющих веществ в воде и экзотические паразит, который может вызвать проблемы со здоровьем.


Наиболее резкий спад наблюдается в глубине суши, поскольку плотины и турбины представляют особую проблему для угрей. Эти структуры становятся основными препятствиями для их миграции в Санкт-Петербурге.Лаврентия и реки Оттавы, например. В некоторых районах исчезло до 98,8% исторического населения. Популяции, которые живут ближе к океану, как правило, живут лучше, поскольку для их миграции меньше препятствий.


В ареале нереста, в Саргассовом море и во время миграции к угрозам относятся изменения условий океана, связанные с изменением климата и загрязнением.

 
 План американского угря от алгонкинов Онтарио

Ученым еще многое предстоит узнать об угре, но есть много текущих проектов, которые помогут заполнить эти пробелы в знаниях.Недавно канадские ученые изучили генетику угря, что дало очень важную информацию для сохранения. Учитывая, что несколько молодых угрей были обнаружены вверх по течению от плотин, ученым необходимо знать, как им удалось обойти основные препятствия. Некоторых угрей сняли с лестницы для угрей на реке Святого Лаврентия и перевезли вверх по течению реки Оттава. Канадская федерация дикой природы пометила некоторых из них акустическими передатчиками, чтобы ученые могли проследить их путь. Это поможет нам найти лучшие места для установки рыбоходов, которые помогут угрям обходить плотины.В других областях переговоры между правительством, природоохранными организациями и гидроэнергетическими компаниями в Онтарио и Квебеке привели к разработке планов действий по снижению смертности, связанной с плотинами, путем установки рыбоходов и переходов. Другие решения, принятые на правительственном уровне, включают закрытие когда-то очень продуктивного промысла угрей в Онтарио и сокращение количества выловленных угрей на 50% в Квебеке.


Ученые и правительства также работают с группами коренных народов, чтобы получить больше информации об угрях.Это называется традиционными знаниями аборигенов, или АТК. Получение дополнительных данных об историческом ареале и привычках угрей с помощью ATK дает жизненно важную информацию о самих угрях, а также о том, где и как мы должны сосредоточить наши усилия по сохранению. Местные клубы, попечительские советы и организации также очень активны в сохранении угрей. Они помогают, наблюдая, проводя инвентаризацию и изучая местную популяцию угрей.


Американский угорь не только когда-то был важным промыслом в некоторых районах восточной Канады, но и имел первостепенное значение для некоторых коренных народов.Он является священным для народа алгонкинов, являясь частью их культуры на протяжении тысячелетий как ранее самый многочисленный вид в бассейне реки Оттава. Они считают угря поставщиком пищи, лекарств и духовного вдохновения. Но сохранение американского угря важно не только для людей, но и для множества птиц, рыб и млекопитающих, поскольку эта рыба играет важную роль в водном биоразнообразии и экосистемах Канады.

Что мы можем сделать

Вы также можете помочь американскому угрю, связавшись с местной организацией, которая занимается защитой вашего водораздела или реки, и примите участие в их деятельности и гражданских научных инициативах. Если вы нашли или случайно поймали угря, мертвого или живого, вы должны сообщить об этом в местное управление природных ресурсов. Это предоставит ученым очень важные данные о популяциях угрей!

Ресурсы

Красный список МСОП, Американский угорь

Реестр видов, находящихся под угрозой, Американский угорь

Fisheries and Oceans Canada, Американский угорь

Алгонкины Онтарио, возвращение американского угря Кичисиппи Пимизи в реку Оттава

Онтарио.ca, американский угорь

Ottawa Riverkeeper, американский угорь

Текст Энни Ланглуа, магистр биологии

Просмотрено:

Николя Лапойнт, доктор философии
Старший биолог по охране природы – Экология пресноводных ресурсов, Канадская федерация дикой природы

© Ее Величество Королева Канады в лице Министра окружающей среды, 2017 г. Все права защищены.

Японский стейкхаус Сайто

Мисо Ширу . Луковый суп 3. 50
Суп с клецками Пельмени из свинины и овощей с прозрачным бульоном 7,95
Салат «Маленький домик» Садовая зелень с домашней имбирной заправкой 3,50
Большой домашний салат Садовая зелень с домашней имбирной заправкой 10,95
Салат Ика Ломтики осьминога, кальмара, водоросли поверх ломтиков огурца 7.95
Салат из морских водорослей Салат из морских водорослей, маринованных в особом кунжутном соусе 6,95
Салат из огурцов «Волосы ангела» Краб, масаго и тертые огурцы, смешанные с майонезом 9,95
Суши-тарелка 7 кусочков суши и ролл с тунцом или лососем 24.95
Суши Делюкс 9 штук суши и калифорнийских роллов I/O Masago 30,95
Ассорти суши и сашими 7 штук суши, 9 штук сашими и ролл с тунцом или лососем 33,95
Суши и сашими Делюкс 9 кусочков суши, 12 кусочков сашими, California Roll I/O Masago 46. 95
Сашими 15 штук сашими 25,95
Сашими Делюкс 25 штук сашими 38,95
Чираши Ассорти из сырой рыбы, масаго, подается с рисом для суши 25,95
Унаги Дон Угорь, салат из морских водорослей и ошинко с рисом 24.95
Текка Дон Ломтики тунца, ошинко, подается с рисом для суши 26,95
Хамачи Дон Ломтики желтохвоста с рисом для суши 27,95
Овощное блюдо для суши 7 штук суши и овощных рулетов I/O Семена кунжута 18.95
Над радугой 1 радужный ролл и 5 кусочков суши 25,95
Комбинированная подставка для рулонов Ролл с тунцом, Калифорнийский ролл I/O Масаго, Овощной ролл 20,95
Рулон Ручной валик
Калифорнийские водоросли снаружи) Краб, Авокадо, Огурец 8. 95 4,50
Калифорнийские семена кунжута I/O 8,95
Калифорния I/O Масаго 9,50
Дж. Б. Ролл Лосось, сливочный сыр, авокадо 9,50 5.00
Рулет из копченого угря Копченый угорь с огурцом 9,50 5,00
Ввод-вывод Hamachi Scallion, нержавеющая сталь Хамачи с зеленым луком 9,95 5,50
Ролл с креветками в темпуре Креветки в темпуре с огурцом 9.95 5,50
Рулет из кожи лосося Жареная кожа лосося с огурцом 8,95 5,00
Овощной рулет Ошинко, Кампё, Огурец 7,95 4,00
Острый ролл с крабом Краб, Острый майонез, Огурец 10. 95 6,00
Острый ролл с тунцом Острый соус с зеленым луком 10,95 6,00
Паук Мягкий краб, огурец, майонез, салат, соус из угря 13,95 13,95
Калифорнийский ролл с королевским крабом Аляскинский королевский краб, авокадо, огурец МП МП
К.С. Ролл Краб, лосось, зеленый лук, сливочный сыр, авокадо, масаго, завернутый в огурец 13,95
Специальный рулет из огурцов Тунец, лосось, белая рыба, сливочный сыр, краб, зеленый лук, масаго, авокадо и редис, завернутые в огурец 13,95
Сашими-ролл Тунец, улов дня, лосось, краб, редис и зеленый лук, завернутые в морские водоросли, подается с острым соусом 14.95
Острый тунец Харумаки Завернутый в рисовую бумагу с пряным кунжутным маслом 13,95
Кальмар Кобия
Ваху Раковина
Креветка Ккраб
Тамаго Осьминог
Хамачи Копченый угорь
Копченый лосось Эсколар
Морской еж (Uni) Торо
Икура Сладкие креветки
Все суши доступны с коричневым рисом
25 центов дополнительно за штуку
Ролл Сайто Угорь, креветка в темпуре, зеленый лук, огурец, авокадо, масаго, острый майонез, топ с тунцом, хлопьями темпура и соусом из угря 14. 95
Бойнтон Ролл Креветки, краб, тунец, угорь и зеленый лук, обжаренные во фритюре в кляре темпура 12,95
Танцующий креветочный ролл Тунец, авокадо I/O с креветками и масаго сверху 12,95
Двойной рулет Fantasy Ввод/вывод тунца, хамачи и зеленого лука с масаго 12.95
Дж. Б. Делюкс Лосось, сливочный сыр, зеленый лук, морковь, обжаренный во фритюре в темпуре тесто, соус из угря и острый краб сверху 13,95
Ки-Уэст Ролл Раковины в остром соусе, огуречный I/O с масаго 12,95
Рулон «Миллениум» (2000 г.) Острый эсколар, зеленый лук, спаржа и хлопья темпура с угрем, авокадо, тунцом 14.95
Палм-Бич Ролл Свежий лосось поверх специального ролла (креветки, краб и огурец) 13,95
Радужный рулет Тунец, лосось, белая рыба и авокадо поверх ролла Калифорния со сливочным сыром 13,95
Ролл «Морской лорд» Острая раковина, огуречный ввод-вывод с тунцом сверху 13. 95
Рулет «Белоснежка» Нарезанная острая белая рыба с соусом из эсколара и угря 13,95
Токио Ролл Спаржа, огурец и авокадо наизнанку, запеченные острые гребешки сверху 14,95
Американский ролл (приготовленный) Копченый лосось, сливочный сыр, краб, обжаренный во фритюре в кляре темпура, соус из угря и семена кунжута 12.95
Ролл американской мечты (приготовленный) Креветка темпура, раковина, масаго, огурец, майонез I/O с акадо, семена кунжута, соус из угря сверху 14,95
Рулет на день рождения (приготовленный) Креветка в темпуре, огурец и угорь I/O семена кунжута 12,95
Бостон Ролл (приготовленный) Краб, салат, огурец и майонез 11.95
441 Рулон Креветка в темпуре, раковина, масаго, острый соус, спаржа, свежий лосось и соус из угря сверху 13,95
Ролл Футомаки — гигантский ролл Авокадо, огурец, тамаго, кампё, ошинко, краб, масаго и водоросли снаружи 16,95
Рулет Healthy Way (приготовленный) Приготовленный лосось, спаржа, огурец, авокадо, помидор, завернутый в соевую бумагу 12. 95
Хрустальный рулет Острый эсколар, авокадо, хлопья темпура, завернутые в соевую бумагу 14,95
P. G. A. Roll Краб, лосось, ананас, сливочный сыр, масаго, зеленый лук, завернутый в зеленую соевую бумагу, обжаренный во фритюре, с соусом из угря и острым майонезом 14,95
Хрустящий рулет (приготовленный) Рыба темпура, майонез, огурец, салат I/O семена кунжута 11.95
Пасифик Ролл Хамачи, халапеньо, авокадо, сливочный сыр, кинза I/O с авокадо сверху 14,95
Хрустящий океан (приготовленный) Омар «кацу», салат, огурец, авокадо, острый майонез I/O FF 21,95
Кокосовый рулет (приготовленный) Авокадо, огурец, съедобный цветок орхидеи, красный сладкий перец на гриле, ананас I/O ss, сверху специальный кокосовый соус карри. 13,95
Бока-ролл (для любителей сыра с плесенью) Сыр с плесенью, лосось, салат из крабов, авокадо, хлопья темпура, I/O с красной и черной тобико 14,95
Ролл с лобстером из штата Мэн 1/2 омара из штата Мэн с майонезом васаби, массажем, авокадо и листьями салата 24,95
Ролл с танцующим угрем (приготовленный) Ролл «Калифорния» со сливочным сыром I/O с семенами кунжута и угрем сверху 13.95
Рулет с динамитом (приготовленный) Калифорнийский ролл I/O, запеченный в специальном соусе 15,95
Чесночный рулет из окуня (приготовленный) Свежий морской окунь, смешанный с чесночным соусом, запеченный, поверх ролла Калифорния 13,95
Джог-ролл (приготовленный) Угорь, кожа лосося, листья салата, спаржа, огурец, сливочный сыр I/O масаго и семена кунжута сверху 12. 95
Мексиканский рулет (приготовленный) Креветка в темпуре, огурец, помидор, масаго, острый майонез I/O с семенами кунжута и соусом из угря сверху 11,95
Ниндзя Ролл (приготовленный) Угорь, тамаго, кожа лосося, зеленый лук, сливочный сыр, масаго, огурец I/O Семена кунжута и соус из угря сверху 12,95
Рок-н-ролл (приготовленный) Жареный лосось, спаржа и сливочный сыр I/O масаго, соус из угря и семена кунжута 12.95
Ролл Сан-Франциско (приготовленный) Копченый лосось, угорь, краб, сливочный сыр I/O семена кунжута, масаго, соус из угря 12,95
Ролл Саппоро (приготовленный) Креветка темпура, острый краб, огурец и угорь с авокадо, хлопьями темпура, зеленым луком и соусом из угря 14,95
Ролл Тампа (приготовленный) Жареный морской окунь, лук и специальный соус I/O с кунжутом и соусом из угря сверху 11. 95
В. А. Ролл (приготовленный) Креветка в темпуре, острый краб, огурец и салат из морских водорослей I/O семена кунжута, сверху соус из угря 11,95
Ролл «Вулкан» (приготовленный) Свежий лосось, запеченный поверх ролла Калифорния 12,95
Ролл «Черный дракон» (приготовленный) Креветка в темпуре, краб, спаржа, сливочный сыр I/O с угрем, авокадо, соус из угря, семена кунжута 15.95
Ролл Олимпия (приготовленный) Масаго, сливочный сыр, угорь, спаржа, хлопья темпура I/O с копченым лососем и соусом из угря 14,95
Ролл Веллингтон (приготовленный) Белая рыба, масаго, спаржа, обернутая водорослями и обжаренная во фритюре с хрустящей панировкой и соусом из угря, с кунжутом сверху 13,95
Рулон поло Тамаго, угорь в темпуре, краб в темпуре наизнанку с тунцом, хамачи, полоска морских водорослей и соус из угря 13. 95
Гавайский ролл (приготовленный) Креветка темпура, сливочный сыр, авокадо, ананас, острый майонез I/O SS 12,95
Нефритовый рулет Лосось, тунец, авокадо, завернутый в зеленую соевую бумагу, обжаренный во фритюре, с масаго, острым майонезом, соусом из угря и зеленым луком 15,95
Сити плейс Ролл Пряный тунец, ананас, авокадо, хлопья темпура и тунец сверху 14.95
Ролл Аляска (приготовленный) Камчатский краб, хлопья темпура, халапеньо, острый майонез, авокадо, сливочный сыр, завернутый в соевую бумагу 21,95
Рулон «Радужный паук» Жареный во фритюре краб в мягком панцире, листья салата, огурец, ростки дайкона, масаго, острый майонез, тунец, эсколар, свежий лосось, желтохвост 23,95
Ролл с лобстером (приготовленный) Омар в темпуре, салат из морских водорослей, хлопья в темпуре, майонез с чесночным соусом из лобстера в темпуре 27. 95
Необычный рулет с лобстером (приготовленный) Целый хрустящий хвост лобстера, авокадо, огурец, острый майонез, I/O FF и SS 35,95
Мохито Сайто Наша версия классического мохито с ромом Don Q Limon 12
П. Г. А. Мохито Ром Don Q Limon, кантонский ликер, сок лайма, свежая мята, содовая 12
Личи Мохито Водка с личи, сок лайма, свежая мята, содовая 12
Манго Мохито Ром Malibu с манго, сок лайма, свежая мята, содовая 12
Санкист Мохито Цитрусовый ликер Tyku, ром, свежий апельсин, сок лайма, свежая мята, содовая 12
Кокомохо Кокосовый ром Don Q, кокосовый сок, сок лайма, свежая мята, содовая 12
Любовное зелье #9 Черничная водка Van Gogh Acai, Red Bull, клюквенный сок 12
Синий дзен Ром Don Q Limon, ром Malibu, Blue Curacao, ананасовый сок 12
Остров Искушений Водка Absolut Kurant, Шамбор, Ананасовый сок 12
Оранжевый дракон Водка Pinnacle Orange, Cointreau, апельсиновый сок, клюквенный сок 12
Васаби Мэри Азиатский вариант классического фаворита: водка, томатный сок, васаби и соевый соус 12
Поцелуй Леди Дракона Сливовый ликер, жемчужная сливовая водка, ананасовый сок 12
Май Тай Три вида рома с абрикосовым бренди-ликером, ананасовым соком, апельсиновым соком, поплавком с Майерсом 12
Тропический рай Водка Pinnacle Mango, ананасовый сок, апельсиновый сок, гренадин, флоат с саке ичу 12
Японский чай со льдом Ароматное саке, водка с зеленым чаем, сливовый ликер, сауэр-микс, всплеск зеленого чая 12
Спокойствие моря Ван Гог Асаи — черничная водка, Блю Кюрасао, ананасовый сок, брызги спрайта 12
Маргарита Сайто Наша версия классического фаворита: текила, куантро, сауэр микс, поплавок с Гран Марнье 12
Гуаварита Margarita Ville Текила, Куантро, сок лайма и нектар гуавы 12
Саке Рита Специальная смесь саке, куантро, кислого микса с добавлением Гран Марнье 12
Тини Сайто Водка Absolut Mandrin, малиновая водка Pinnacle, ром Malibu, клюквенный сок, сок лайма 12
Сакетини Ароматное саке, водка Pinnacle, капля апельсинового сока 12
Саке Космо Ароматное саке, Куантро и клюквенный сок 12
Космополит Водка Van Gogh Citron, трипл-сек, сок лайма, клюквенный сок 12
Личи Мартини Водка с личи, трипл-сек и свежее пюре с личи 12
Манго Мартини Водка Pinnacle Mango, пюре из манго 12
Красный дракон Тини Водка Pinnacle, арбузный сок, сок лайма 12
Гуаваполитан Наша версия классики с нектаром гуавы 12
Помитини Водка Pinnacle Pomegranate, гранатовый сок, брызги спрайта 12
Яблочный мартини Водка Van Gogh Wild Appel, кислое яблоко 12
Груша Мартини Абсолют Грушевая Водка, ул. Ликер Germain Elderflower, Splash of Sprite 12
Гейша Мартини Водка Pinnacle Citron, ликер Fusion Fusion Liqueur с рейтингом X, брызги клюквенного сока 12
Хпнотини Водка Pinnacle Citron, ананасовый ром Malibu, ликер Hpnotiq, брызги ананасового сока 12
Тирамису Мартини Водка Van Gogh Expresso, Шнапс ириски, Fangelico, Baileys 12
Восточный эспрессо Van Gogh Vanilla Vodka, Van Gogh Double Expresso Vodka, Kahlua, Splash of Half & Half 12
Эспрессо Сайто Сакетини Водка Van Gogh Double Espresso, саке премиум-класса 12
Имбирный мартини Водка Pinnacle, кантонский ликер, сок лайма, Splash of Sprite 12
Джейд Мартини Водка с личи, водка с зеленым чаем, тайский базилик, брызги зеленого чая 12
Фудзияма Мартини Саке Pinnacle, настоянная водка, мидори, апельсиновый сок 12
Мартини «Голубая лагуна» Цитрусовый ликер Tyku, ананасовый сок, лимонный сок, сахарный сироп 12

Хонуаула

‘HONUA’ULA’ («Нихо Пухи», «Пухи Пака о Пеле»)

Статус: Находится в коллекции

Справочная информация: «Honua‘ula» буквально означает «красная ( ‘ula ) земля ( honua )», имея в виду красную почву. Эта трость связана с одноименным районом на Мауи. В засушливом регионе темно-красная почва и вихревые ветры, которые заставляли клубиться облака красной пыли, что, как сообщается, напоминает то, как развевающиеся на ветру листья большого участка «Хонуаула» вызывают красноватые блики. Другие зарегистрированные названия этой трости относятся к зубам мурены и намекают на появляющиеся почки, которые отчетливо острые и заостренные по сравнению с другими разновидностями. «Niho Puhi» буквально означает «зубы угря», а «Puhi Paka o Pele» означает «угорь Пеле» и относится к мурене с желтыми краями ( Gymnothorax flavimarginatus ), большому обыкновенному рифовому угрю.

Идентификационные признаки: Стебли темно-фиолетовые. Листья, часто розовые или фиолетовые, легко идентифицируют этот тростник. Влагалища полностью темно-фиолетовые, сильно восковые и гладкие. Почки длинные, узкие, дельтовидные. «Хонуаула» — это особая трость, которую трудно спутать с какими-либо другими гавайскими разновидностями.

«ХОНУАУЛА» («Нихо Пухи», «Пухи Пака о Пеле»)

Статус: Находится в коллекции

Справочная информация: «Honua’ula» буквально означает «красная (‘ula) земля (honua)», относящаяся к красной почве, и ассоциируется с районом на Мауи.Засушливый регион имеет темно-красную почву и вихревые ветры, которые заставляли клубиться облака красной пыли, что, как сообщается, напоминает то, как развевающиеся на ветру листья большого участка «Хонуаула» вызывают красноватые блики. Другие зарегистрированные названия этой трости относятся к зубам мурены и намекают на появляющиеся почки, которые отчетливо острые и заостренные по сравнению с другими разновидностями. «Niho Puhi» буквально означает «зубы угря», а «Puhi Paka o Pele» означает «угорь Пеле» и также относится к большому обыкновенному рифовому угрю ( Lycondontis flavimarginatus ).

Идентификационные признаки: Стебли темно-фиолетовые. Листья ярко-розового или фиолетового цвета легко узнают этот тростник. Влагалища также темно-фиолетовые, сильно восковые и гладкие. Почки длинные, узкие, дельтовидные. Это особая трость, которую трудно спутать с любыми другими гавайскими разновидностями.

сперма трески — деликатес в Японии

Ширако (или мешочки со спермой рыбы) в соусе — Фото любезно предоставлено iStock / Love

В течение первого месяца моего проживания в Японии состоялось мое первое свидание в Японии.И с моим первым свиданием в Японии я впервые попробовал сперму рыб.

До этого момента в моей жизни я не думал о существовании рыбьей спермы, не говоря уже о перспективах употребления ее в пищу.

Но вот я оказался в лабиринтах переулков района Синсекай в Осаке, в крошечной идзакае с морепродуктами, заполненной оживленными местными жителями, и очень гордился тем, что съел куски сырого кальмара, анкимо (печень морского черта, приготовленная на пару, известная как «фуа-гра из море») и канимисо (серо-зеленая паста из крабовых мозгов), когда извлекли миску с чем-то, похожим на сырой человеческий мозг.

Он был покрыт нарезанным зеленым луком, листом шисо и соусом на основе соевого соуса. Я спросил свою девушку, несколько неохотно, что это было. Рыбья сперма, сказал он мне через смесь ломаного английского и пантомимных иносказаний.

Сперма (или молоки) рыбы целиком извлекается из рыбы и выглядит как результат лоботомии человека. В зависимости от уровня семенной жидкости, содержащейся в мешочке, цвет варьируется от полупрозрачного и беловатого с розовым оттенком до непрозрачного и белого, как снег, поэтому сирако представлен символами кандзи, означающими «белые дети».»

Звучит как извращенная шовинистическая шутка — но на самом деле это совершенно реально — считается, что он полезен для кожи и обладает омолаживающими свойствами, с высоким содержанием белка и витаминами B12 и D.

Я решился взять ширако палочками для еды, но обнаружил, что оно имеет липкую вязкость сырого яйца. Но я хотел оставаться лицом к лицу со своей девушкой и зрителями и придерживаться своей политики «попробовать все один раз», поэтому я положил ее в рот. Он был прохладным, смущающе сливочным и слегка рыбным.Поклонники описывают это как «тающий вкус», «сладость морского воздуха» и «чувственный умами».

Этот деликатес не уникален для Японии; Русские едят маринованную селедку ( moloka ), а сицилийцы едят молоки тунца ( lattume) в качестве популярной начинки для пасты, например.

Но японцы выходят на новый уровень. Если учесть, что другие морские репродуктивные органы – икра (рыбья икра) и юни (гонады морского ежа) – широко популярные мировые деликатесы, то почему бы не попробовать сперму рыб?

Вот как его попробовать, если вы посещаете Японию зимой:

Темпура

Сирако темпура — Фото любезно предоставлено iStock / gtlv

Это рекомендуется, особенно для нубов ширако, потому что все, что жарится во фритюре в кляре, должно быть бесконечно более доступным.Как и другие виды тэмпуры, ширако обваливают в легком кляре и жарят во фритюре. Он хрустящий снаружи, кремовый внутри.

Необработанный

Сырой ширако — Фото любезно предоставлено iStock / karinsasaki

На другом конце спектра, shirako ponzu , предназначен для тех, кто хочет более прямого опыта поедания спермы, как и мое знакомство с деликатесом. Обычно его подают с тертым дайконом, понзу (заправка из цитрусовых и соевого соуса) и зеленым луком.Держите рядом сакэ (или подогретый канзаке в зависимости от времени года), чтобы запивать его по мере необходимости.

Суши

Суши с ширако — Фото любезно предоставлено iStock / Chettarin

Гунканмаки (морской бой) представляет собой разновидность, состоящую из спрессованных рисовых шариков, обернутых нори, чтобы получился маленький «корабль», а затем посыпанный различными ингредиентами. Это идеальное транспортное средство для липкого месива, которым является ширако.

Набэ (жаркое)

Тара чиринабэ с ширако — Фото любезно предоставлено iStock / Promo_Link

Зима — это сезон жаркого в Японии, и они бывают разных видов — мисо и устрицы, кимчи и свинина, а также ширако.

Якимоно (гриль)

Ширако на гриле — Фото любезно предоставлено iStock / bonchan

Сирако также можно приготовить на гриле, приготовив его на углях бинтётан, придав мешочку герметичность, а внутреннюю часть — бархатистой текстурой, похожей на пудинг.

Тяванмуши (яичный заварной крем)

Муси «на пару», чаван «чайная чашка». Чаванмуши — это яичный заварной крем, приготовленный на пару в чайной чашке, и когда сезон ширако наступает, вы можете найти его сверху или внутри заварного крема.

Это самые популярные и часто встречающиеся способы употребления ширако, но если вы пойдете в более престижные рестораны, вы можете обнаружить, что его готовят более креативно – например, тарталетки, пюре и мусс.

Russ & Daughters

Четвертое поколение

Russ & Daughters вступило во владение четвертым поколением в 2009 году, когда у руля встали двоюродные братья Джош Расс Таппер и Ники Расс Федерман. В Соединенных Штатах менее 1% семейных предприятий выживает достаточно долго, чтобы войти в четвертое поколение. Вклад Russ & Daughters в качестве давнего семейного бизнеса и общественного якоря был признан мэрией Нью-Йорка, Манхэттенской торговой палатой, Смитсоновским институтом, Фондом еврейской культуры и сенатором штата Дэниелом Эскадроном, который представил резолюция, единогласно принятая Сенатом штата Нью-Йорк, «Поощрение Russ and Daughters по случаю празднования его 100-летия».

Когда Джоэл Расс начал торговать сельдью с ручной тележки, мог ли он представить себе время, когда четвертое поколение семьи Расс будет ежедневно ходить в знаменитый аппетитный магазин и ресторан, отмеченный Национальным регистром исторических мест Нью-Йорка. Times, Gourmet, Bon Appetit, Martha Stewart, NPR, The New Yorker, New York Magazine, PBS, The Food Network, The Travel Channel, The New York Times Magazine, The Wall Street Journal и Vogue — среди многих уважаемых других — для его вклад в кулинарный и исторический ландшафт Нью-Йорка?

В 2013 году семья Расс и Russ & Daughters стали героями получившего признание критиков документального фильма «Осетровые королевы. Продюсер и режиссер Джули Коэн, «Королевы осетра» был любимцем критиков и зрителей на кинофестивалях по всему миру, и он транслировался на станциях PBS.

Кафе Russ & Daughters открылось в 2014 году, к столетию Russ & Daughters, на Орчард-стрит, той самой улице, где прадедушка Ники и Джоша торговал селедкой. Кафе Russ & Daughters берет аппетитную классику, которой славится Russ & Daughters, и представляет ее в красивой обстановке, которая вызывает вечную привлекательность, историю и хамство Russ & Daughters.

В Russ & Daughters Cafe опытные слайсеры копченого лосося работают на глазах у гостей; открытая кухня обеспечивает безрецептурную связь, как в магазине; бар с газировкой манит домашней газировкой, яичным кремом, кустарниками и превосходными коктейлями; дружелюбный персонал с гордостью носит культовые белые лабораторные халаты Russ & Daughters; и 107 лет живой истории пронизывают все пространство. Неподвластная времени привлекательность кафе Russ & Daughters делает его идеальным местом в любое время дня: для легкого перекуса, позднего завтрака, обеда, коктейля, ужина или особого случая. Вы будете частью мишпочи (семьи) — независимо от того, являетесь ли вы постоянным посетителем магазина в течение 70 лет или впервые посещаете его. Кафе Russ & Daughters было удостоено 2 звезд в восторженном обзоре Пита Уэллса в The New York Times и заняло 2-е место в его списке «10 лучших новых ресторанов 2014 года».

В 2016 году Russ & Daughters открыли новое пространство, объединяющее прилавок с едой на вынос и ресторан: Russ & Daughters в Еврейском музее. Впервые Russ & Daughters отправились из окраин Нижнего Ист-Сайда в Верхний Ист-Сайд.Russ & Daughters в Еврейском музее — наше единственное сертифицированное кошерное заведение.

В 2019 году Russ & Daughters открылись на Бруклинской военно-морской верфи. Russ & Daughters Brooklyn — наша фабрика аппетитных блюд. Благодаря нашей пекарне, которая находится на виду у всех, аппетитному магазину, где вы можете купить свои любимые классические рогалики и лосось или копченую рыбу на фунт, и нашей традиционной выпечке прямо из печи, нашему расширенному общенациональному центру доставки, новые кухни и пространство для проведения мероприятий.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.